У Римі відслужили заупокійну Літургію за Владикою Степаном Чмілем

У суботу, 22 січня, в соборі Святої Софії в Римі відслужили заупокійну Святу Літургію з приводу 33-ї річниці з дня смерті Владики Степана (Чміля) – першого українського салезіанина, довголітнього місіонера для українців Аргентини, ректора, духівника та наставника української Папської малої семінарії (Рим), соратника бл. п. Патріарха Йосифа (Сліпого), архимандрита і єпископа. Богослужіння очолив митр. прот. Іван Дацько, колишній учень семінарії, голова Товариства святої Софії в Римі, у співслужінні з д-ром Іваном Музичкою, настоятелем собору, та усіма молодими салезіанами, які навчаються в Римі.

Отець Іван Музичка, який добре знав покійного Владику Степана, виголосив проповідь. У ній священнослужитель окреслив особу першого українського салезіянина як того, що «відзначався великою добротою, привітністю, спокоєм та особливою відданістю справі виховання українських хлопців діаспори».

Проповідник поставив Владику Степана у приклад присутнім та усім салезіанам і закликав наслідувати ту його доброту, привітність і жертовність. Крім того, отець підтримав бажання українських салезіан розпочати процес беатифікації покійного владики.

Після Літургії було відслужено Панахиду у крипті собору, де спочиває бл. п. Степан Чміль. Після цього до присутніх звернувся о. Іван Дацько. Передусім він висловив подяку покійному, а в його особі і всім салезіанам, які зробили визначний внесок у виховання українських юнаків, що навчалися у Малій семінарії. Отець Іван, який знав особисто Владику Степана, бо той був його сповідником і наставником, підкреслив його «євангельську лагідність», рису, яка наближала його до всіх без винятку. Промовець закликав українських салезіан завжди пам’ятати про те, що їхнє теперішнє і майбутнє в нашій Церкві та обряді є можливим завдяки бл. п. Степану, який був першопрохідцем і засновником українських салезіан східного обряду, саме йому він був завжди вірним і його відстоював.

Довідка:

Біографія Владики Степана (Чміля)

Народився в Судовій Вишні  в сім’ї робітників. Навчався в рідному місті, а пізніше (з 1925) в українській Перемишльській гімназії.

У 1932 р. поїхав до Італії для навчання і вступу до монашого Згромадження отців салезіан. Перші обіти склав 16/08/1935, а священичі свячення отримав14/10/1945. Став першим салезіанином з України.

Протягом 12 років душпастирював в Аргентині для українських емігрантів.

З 1961 р. був ректором, духівником, наставником української Папської малої семінарії (Рим). 

Патріарх Йосиф (Сліпий), цінуючи діяльність та ревність о. Степана, надав йому титул Патріаршого архімандрита (1976). А 2 квітня 1977 року в монастирі отців студитів (м. Маріно близько Рима) таємно висвятив о. Степана на єпископа, зважаючи на важкий період життя нашої Церкви в Україні. Разом з ним єпископами стали Іван Хома та сьогоднішній Глава УГКЦ Любомир Гузар.

Владика Степан помер 22 січня 1978 року після періоду недуг.

Блаженніший Любомир (Гузар): «В Римі поширеною була думка, що о. Степан «праведна, свята людина». Всі його шанували, бо відчували його святість. Його святість була автентичною … що не впадала прямо в очі, але яка справді перебувала у ньому і випромінювалася на свій спосіб назовні … він мав стільки гарних та святих чеснот. Говорити про «славу святості» о. Степана є зовсім правильно, бо він був справді «праведником на землі!»

Владика Андрій (Сапеляк): «Таємниця святості життя о. Степана Чміля крилась у глибині його душі,  поєднані з Христом Богом. Його злука з Христом була постійною як у молитві, так і в праці, так що вся його діяльність була безперервною молитвою… Також він старався проводити непорочне, чисте, смиренне і убоге життя. Був добрий зі всіма, а з безмежною любов’ю ставився до дітей і молоді»

З благословення Синоду Єпископів УГКЦ (2008 р.) та Генеральної ради Салезіанського згромадження розпочато збір інформації про особу Владики Степана для проголошення його святим.

Читай також біографію Вл. Степана (Чміля) та свідчення його святості >>тут>> (також і англійською).