У Радомишлі, колишній митрополичій столиці, зареєстровано громаду УГКЦ

11 листопада 2011 року розпорядженням Голови Житомирської обласної державної адміністрації зареєстровано статут новоутвореної громади Святої Трійці Української Греко-Католицької Церкви міста Радомишль. З усією впевненістю можемо говорити про відновлення діяльності парафії Свято-Троїцького собору, яка активно служила тут протягом кількох століть. Адже ще у XVIII столітті Київська митрополича єпархія стала центром тяжіння для Унійної Церкви всієї України. Станом на 1749 рік до складу Київської митрополичої єпархії входив 21 деканат з 361 церквою (Радомисльський деканат мав 43 церкви). В 1752 році Київська митрополича єпархія нараховувала 824 церкви. Тож не дивно, що в середині XVIII століття уніатські митрополити засновують осідок митрополії в Радомислі, за 100 верст від Києва, який належав Росії. У другій половині того самого століття Радомисль стає місцем постійного перебування митрополитів, перетворюється на престольне місто Української Церкви. Консисторія в Радомислі була влаштована 1746 року, в останній рік митрополитства Атанасія Шептицького. Фактично, піднесення Радомисля відбувається за митрополита Флоріана Гребницького (1748-1762) та Пилипа Володковича (1762-1778). В 1763 році митрополит Пилип Володкович освятив у Радомислі нову катедральну церкву. Під час повстання 1768 року, яке придушувала самодержавна Росія, між Житомиром і Радомислем лютував загін підполковника князя Мещерського. Почалися гоніння стосовно уніатів, яких насильно переводили у православ’я. У 1772 році з 32 деканатів Київської митрополичої єпархії 23 було переведено в православ’я, а 46 уніатських священиків, які не підкорилися насиллю, ув’язнили в Бердичеві. В 1773 році уніатські священики (400 осіб, серед них 43 з Радомисьльского деканату) підписалися у Радомислі під «обітницею не відступати від унії і підкорятися уніатському митрополиту». Під час візитації 1779 року митрополит Лев Шептицький помер і був пишно похований у Радомислі. В 1780 році митрополію очолив Ясон Смогоржевський, який переніс свою власну єпископсько-митрополичу резиденцію до Радомисля. Найбільшою справою митрополита в Радомислі стало заснування єпархіальної семінарії на 100 студентів та будівництво мурованого катедрального собору. Ясон Смогоржевський помер у Радомислі й був похований у катедральній церкві Святої Трійці. Останнім уніатським митрополитом, який резидував у Радомислі, був Теодосій Ростоцький. (1788-1805). В 1795 році, після третього поділу Польщі, Росія ліквідувала уніатську митрополію та її резиденцію в Радомислі. Після ліквідації уніатської митрополії 1795 року дерев'яний митрополичий катедральний собор Святої Трійці у Радомислі перетворено на православний. У 1851 році церкву перебудували і поставили на кам'яний фундамент. У 1856 році храм знову ремонтували, реконструкції зазнала й дзвіниця. Все ж елементи уніатського оздоблення залишилися.  Доля ж недобудованого кам'яного собору, початого митрополитом Ясоном Смогоржевським, на довгі роки була невизначена, ще, можливо, і через те, що великі кошти треба було вкласти для добудови, і Росії треба було показати, що Уніатська Церква зруйнована, як недобудовані рештки храму. Не пережив храм лише навалу комуністичної орди. В 1927 році церкву Святої Трійці, яка була його окрасою, знищено, а на її місці тодішній міський голова збудував собі хату. Трагічна доля собору Святої Трійці не давала спокою теперішнім греко-католикам Радомишля.  Тому 23 серпня 2011 року на загальних зборах парафії було прийнято  її статут та ухвалено звернення Блаженнішого Святослава та Голови Житомирської ОДА з проханням про реєстрацію громади. Опікується відродженою громадою сьогодні духовенство Житомира. Незабаром тут буде призначено окремого священика, який і відроджуватиме її велич та славу. Нині триває державна реєстрація громади та йдуть пошуки тимчасового місця для проведення Богослужінь.   http://dekanat.at.ua