У Львові вшанували пам’ять Блаженнішого Мирослава Івана (Любачівського)

У п’ятницю, 14 грудня, в архикатедральному соборі Святого Юра молитвою вшанували пам’ять Блаженнішого кардинала Мирослава Івана (Любачівського) в день 12-х роковин з дня його відходу у вічність. Панахиду в крипті собору Святого Юра відслужив адміністратор храму, митрофорний протоієрей Роман Кравчик. У своєму слові, згадуючи постать Глави УГКЦ (1984-2000 років), він зазначив, що це була людина високої науки, глибокої поваги до інших, і пам’ять про нього житиме вічно через добрі діла, які він чинив для розвитку Христової Церкви. Відтак о. Роман подякував усім присутнім за спільну молитву та добру пам’ять про цього визначного архиєрея.  

Прес-служба Львівської архиєпархії

  Довідка: Верховний Архиєпископ Мирослав Іван кардинал Любачівський - Глава Української Греко-Католицької Церкви 1984-2000 рр., народився 24 червня 1914 р. у м. Долині на Станіславівщині (тепер Івано-Франківщина). У 1933 р. після закінчення Стрийської гімназії вступив до Львівської богословської академії; 1936 р. за успішне навчання був скерований для продовження навчання до Інсбрука. 18 серпня 1938 р. рукопокладений у сан диякона, а 21 вересня 1938 р. Митрополит Андрей Шептицький висвятив його на священика. Захистив дисертацію "Розвідка над Літургією св. Василія Великого". 1942-1947 рр. - студії в Римі; здобув ступінь магістра біблійних наук і доктора богослов'я. У травні 1947 р. прибув до США; працював секретарем Комітету українських емігрантів-католиків; душпастирську діяльність розпочав у церкві Святих апостолів Петра і Павла в м. Клівленді (Огайо). З 1968 р. - духовник Української католицької семінарії св. Йосафата у Вашингтоні; з 1971 р. - професор Академії св. Василія у Філадельфії; 1977 р. призначений духовним директором семінарії св. Василія у Стемфорді. У квітні 1978 р. Папа Римський Павло VІ надав йому ступінь Почесного прелата. 13 вересня 1979 р. Папа Іван Павло ІІ призначив його Архиєпископом-Митрополитом Філадельфійським. 27 березня 1980 р., після Синоду Української Греко-Католицької Церкви, отримав призначення коад'ютора Верховного Архиєпископа УГКЦ із правом спадкоємності. Після смерті Патріарха Йосифа (Сліпого) став Главою УГКЦ із титулом Верховного Архиєпископа; 25 травня 1985 р. Римський Архиєрей підніс Блаженнішого Мирослава Івана до гідності кардинала Католицької Церкви з титулярним собором Святої Софії в Римі. 30 березня 1991 р. Блаженніший Мирослав Іван повернувся на рідну землю. Згодом він так гадував про цей радісний момент: "По прибутті я знайшов Церкву, яка була міцною у своїй вірі та відданості". Від початку Верховний Архиєпископ зайнявся реорганізацією цілої структури Церкви; було налагоджено роботу навчальних закладів, створено нові єпархії, багато уваги надавалося співпраці з мирянами. У травні 1992 р. відбувся перший Синод Єпископів УГКЦ у незалежній Україні. На відкритті Синоду Блаженніший зазначив: "На наших плечах ціле майбутнє нашої Церкви… Потрібно нам знову рішуче поставитися до питання визнання нашої Церкви як Патріархату". У 1995 р. він захворів на запалення легенів, що серйозно вплинуло на його здоров'я. Наступного року, з огляду на його важкий стан, Синод Єпископів УГКЦ обрав владику Любомира Гузара Єпископом-помічником Глави УГКЦ. Відтоді Блаженніший практично не втручався у справи управління Церквою, а займався богословською і науковою діяльністю. Помер 14 грудня 2000 р., похований у соборі Святого Юра у Львові.