У Київській архиєпархії провели прощу до Канева

Такі думки висловив 12 березня владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київський УГКЦ, під час щорічної прощі духовенства та вірян Київської архиєпархії до могили Тараса Шевченка в Каневі.

Біля підніжжя Чернечої гори, в екуменічному храмі Покрови Пресвятої Богородиці, єпископ очолив Архиєрейську Божественну Літургію, під час якої прочани молилися за упокій душі Тараса Шевченка та всіх полеглих за волю України. Співслужили з архиєреєм чисельні священики Київської архиєпархії та інших єпархій УГКЦ.

Проповідуючи, владика Йосиф зауважив, що Господь заклав в кожній людині великий дар, яким є людське серце. За словами проповідника, коли наші очі бачать якусь потребу, серце на це одразу реагує. Він наголосив: «Може, ми не завжди маємо можливість витягнути щось з кишені чи гаманця. Може, не завжди маємо можливість відірвати щось від себе чи від родини, але я переконаний, що завдяки нашому дарованому Богом серцю ми завжди маємо можливість зглянутись, допомогти та проявити своє милосердя правильним людським кроком».

«Ми сьогодні, як Церква, як спільнота віруючих людей, об’єднаних вірою в одного Бога, - продовжив архиєрей, - живемо в Році Божого милосердя, в якому Церква, властиво, і скеровує наш погляд на милосердного до нас Бога, який, вбравшись у людське бідне єство, співжив з нами, був розп’ятий, помер і воскрес третього дня задля нашого спасіння».

Ведучи далі, єпископ пояснив: «Ми часто хочемо Богові догодити, якось показати, що ми Його любимо і готові Йому жертвувати дуже багато. Бо це Він вклав нам у серце милосердя, яке може і повинно цей світ перетворити у людське співжиття, яке допровадить кожну людину до миру і легшого співіснування на цьому світі».

Відтак проповідник зауважив: «Якби історія Церкви не мала б прикладів людей праведних, які воліли здобувати світ для Бога через правдиву християнську та людську поставу, ми б не ступали по цій землі так легко. Сьогодні ми знову біля підніжжя Тарасової гори. Сьогодні хочемо промовити тут устами великого «Галицького Мойсея» - славного Івана Франка:

«Поклін тобі, народних нужд співаче,
від міліонів, для котрих ти жив,
від України, що ще й нині плаче
в тім самім горі, що ти її лишив!
Поклін могилі, що її руйнує
Ненависть дика й глупота сліпа!
До неї хай хоч злість лютує,
Не заросте народная тропа».

Процитувавши цей уривок, владика ще раз наголосив: «Сьогодні, прийшовши до могили українського пророка - Тараса Шевченка, маємо здавати собі звіт перед тими двома Мойсеями, які вміли тихо і скромно, не фразою галасливих слів, а тихою, невтомною працею, за словами митрополита Андрея Шептицького, будувати нашу Україну. Вдивляючись у канівську могилу, вдивляючись очима душі в поетичні рядки нашого пророка, мусимо складати іспит і розуміти, що в нас, в українців, є стільки скарбу - Шевченко, його слова, пророцтва і любов до рідного народу!».

Завершуючи проповідь, владика усім нагадав: «Сьогодні ми знову тут, щоб помолитися за його (Шевченка) душу, щоб запалитися вогнем того героїчного служіння материній мові і рідному народу. Сьогодні ми тут, щоби заглянути глибоко в розриті могили Донбасу і знайти там те, що схоронили старі батьки. Ми завжди розуміли його розриту могилу… Просімо Господа не тільки за праведну душу представленого Тараса – великого сина великого народу – а й просімо, щоб нам не забракло вогню служити рівно ж на своєму місці своєму народові і своїй землі. Не трубімо перед собою. Навіть для собою! Не трубімо, а тихою і невтомною працею любім Україну!».

Після Божественної Літургії єпископ разом із керівництвом заповідника на згадку про подію посадив біля храму смоківницю, яка стала вже другим посадженим деревом на Алеї єдності в Каневі. Як зауважив архиєрей, біля цих дерев будуть рости ще й інші дерева інших людей, християн, українців».

Прес-служба Київської архиєпархії