У базиліці Святого Петра у Ватикані вшанували пам’ять святого Йосафата

На любов, як запоруку автентичності всіх інших чеснот, на прикладі життя та служіння святого священномученика Йосафата вказав Архиєпископ Циріл (Васіль), Секретар Конгрегації для Східних Церков, проповідуючи під час Служби Божої, яку він очолив в суботу, 12 листопада 2011 року, в базиліці Святого Петра у Ватикані. Як і щороку, в день пам’яті цього святого (за новим стилем) українська громада Рима зібралася біля престолу святого Василія в головному храмі Католицької Церкви, під яким спочивають нетлінні мощі їхнього земляка, сина волинської землі, мученика за єдність Церкви. У Богослужінні також взяли участь представники інших Церков східного обряду та римо-католицьке духовенство. Про це інформує українська служба радіо "Ватикан". Разом із секретарем Конгрегації для Східних Церков співслужили: о. Василь Ковбич, головний настоятель Василіанського чину святого Йосафата, о. Ігор Гарасим, ЧСВВ, протоігумен провінції Покрови Пресвятої Богородиці в Польщі, ректори Українських папських колегій у Римі та ще понад 50 священиків. У спільній молитві єдналися представники всіх українських чернечих спільнот Вічного міста та околиць, семінаристи і миряни. Віра, покора, ревність і мужність – чотири слова, які характеризують святого Йосафата як людину, як монаха, як єпископа, як святого, – зазначив під час проповіді Архиєпископ Циріл. «Всі ці чесноти можемо помітити, якщо знаємо його біографію», – пригадав проповідник. Він вказав на віру юнака, що вирішив іти за Христом, на покору ченця, що чинив численні акти покаяння, на ревність єпископа, що здобув славу «душехвата», відвагу мученика, який свобідно вийшов назустріч своїм убивцям. Цими чеснотами, за словами проповідника, можемо захоплюватися і їх наслідувати, але, якщо їх неправильно зрозуміти, вони можуть набрати негативного характеру, стати вадами, яких слід, за прикладом святого Йосафата, уникати. Віра може виродитися в ірраціональне ставлення до релігії, безперервне принижування та втрату гідності можна хибно прийняти за покору, ревність може підштовхнути людину до фанатизму, а мужність може вилитися в нерозсудливість. «У кожній чесноті існує небезпека її зловживання, – зазначив Владика Циріл. – Тож запитуємо себе, що саме може насправді об’єднати чесноти, привести їх до їхнього позитивного значення?» Відповіддю на це запитання, пояснив проповідник, є любов, яка перемагає страх, навіть страх перед смертю. «Якщо існують чесноти, вони повинні бути об’єднані довкола головного пілястру, на який спираються, щоб не скотитися в крайнощі. Цією опорою є любов. Вірність, покора, ревність і мужність повинні об’єднуватися та керуватися узами любові, що стає можливим лише тоді, коли існує справжня любов до Бога. Саме це вчиняє мучениками людей, які вмерли за якийсь ідеал», – наголосив проповідник.

Департамент інформації УГКЦ