Церковною нагородою відзначили священика, який душпастирює в Донецьку

«Оцінюючи вашу ревність для Божої слави та добра УГКЦ, ваше жертовне служіння в екстремальних умовах для наших вірних у м. Донецьку… висловлюю вам велику вдячність», - ідеться в Декреті.

Сам о. Іван, розповідаючи про своє священиче покликання, сказав, що перед вступом до семінарії він довгий час прислуговував під час богослужінь у храмі. Навіть і не розглядав інших варіантів свого покликання. «Я не переживав особливих моментів навернення, як про це часом оповідають інші. Просто одного разу усвідомив, що буду священиком», - додає він.

За словами молодого душпастиря, ще навчаючись у семінарії в Дрогобичі, він познайомився з о. Михайлом Заверчуком, який вже в той час душпастирював у Донецьку. Тож відтоді на Різдво і Великдень, будучи семінаристом, він проходив свою практику на  східних теренах. І постійно їздив туди, коли випадала нагода. «Коли я завершував своє семінарійне навчання, то знав, куди піду служити. Про інший варіант мови не було», - розповідає о. Іван.  Батьки отця дуже хвилювалися за нього, бо знали, що це далеко та ще й тяжко буде. Однак дружина о. Івана підтримала його у виборі.

«Коли розпочалися військові дії, момент вагання був присутній. Бо я тоді ще був надто молодий і багато чого не розумів. Однак сумнів зник, коли до мене підійшла одна парафіянка і подякувала за мою  присутність там. Тоді я перестав вагатися», - ділиться він.

У тяжкі і небезпечні  моменти о. Іван телефонував до отців-студитів, що в Уневі на Львівщині, духовно спілкуючись із ними та прохаючи їх про молитву. «Зараз до нашого собору приходять різні люди на молитву. Такі обставини дуже гуртують людей і вони стають більше набожними. Церква для них тепер - основна станція співчуття, молитви та спокою», - розповів молодий священик.

Руслана Ткаченко, прес-служба Донецького екзархату УГКЦ