Триває співпраця Кіровоградської УВП (№14) та Української Греко-Католицької Церкви

Дотримуючи обіцянку не полишати без уваги жодної нужденної душі, гості цього разу навідали не лише неповнолітніх, які тримаються під вартою в установі, а  й засуджених та ув’язнених жінок, які перебувають в Кіровоградській УВП (№14).

Ще під час минулого візиту отець Іван зазначив, що не можна лишати людину у нелегкій духовній скруті. Треба вміти вислухати, простягти руку допомоги, залікувавши душевні рани та тяготи життя всепомічним Божим словом. Тому, не оминаючи стін Кіровоградської установи виконання покарань (№14), гості невпинно продовжують нести світло та покаяння в душі заблудших людських сердець.

Отець Іван завітав до неповнолітніх, які тримаються під вартою в установі. Проведення духовних бесід з даною категорією осіб за невеличкий проміжок часу вже стало доброю звичкою. Під час таких бесід неповнолітні мають змогу поділитися своїми душевними переживаннями та духовними потребами з представниками церкви та отримати відповіді на питання, які їх цікавлять. Тому завжди з радістю очікують бажаних гостей на дружню духовну розмову.

Сестра Вероніка приділила увагу засудженим та ув’язненим жінкам. Лагідна жіноча душа найбільш вразлива до життєвих тягот та нелегких життєвих випробувань, які нерідко припадають на долю чарівного жіночого полу. Жінки мали можливість поспілкуватись з представницею церкви, розділивши з нею свої душевні негаразди.

Слово Боже має велику силу, що загоює невиліковні рани, наставляє людей, які зробили помилку на сторінках швидкоплинного людського життя на праведний шлях Божий. Треба лише повірити. Переписати заново життя, завівши його новий зошит не вдасться, але роботу над помилками ще ніхто не відміняв.

Тетяна Коханенко,
Кіровоградська установа виконання покарань
управління ДПтС України в області (№14)