Схід і Захід єднає спільне почуття страху та прагнення безпеки, – Ярослав Грицак

У глибинних цінностях українці дуже схожі як на Сході, так і на Заході. У нас спільне почуття страху і бажання безпеки, це наші певні родинні установки. А країна, яка має такі установки, не зможе зробити ривок. Про це професор УКУ, історик Ярослав Грицак зазначив 21 квітня на каналі ТВІ у програмі «Вечір з Миколою Княжицьким». Однак, за словами історика, існують можливості змінювати цінності. Це робили у багатьох країнах – Німеччині, Польщі, зараз у Грузії. Коли до влади приходить еліта, вона, маючи вплив на медіа, культуру та освіту, може радикально змінювати цінності. На думку Ярослава Грицака, така еліта в Україні вже є. «Молоде покоління вже має європейський світогляд. Тим, котрим зараз 15-24, треба дати 20 років, поки вони переймуть тягар влади та відповідальності. Однак  треба, щоб доти вони не виїхали, щоб відчули, що тут можна щось робити і щоб не дали себе скомпрометувати. Насправді битва за молодь – це битва за освіту». На запитання журналіста, чи не бракує українцям самоідентифікації і як її визначити взагалі, Ярослав Грицак зазначив, що особливість України, яка ділиться на Схід і Захід, відрізняє її від інших держав. «Україна була ласим шматком для різних імперій, але жодна не змогла її проковтнути. Місцеве населення має певну ідентичність – ми вкорінені у цю землю. У нас є дуже багато моментів, які різнять Схід та Захід, є питання, у яких ми не зійдемось. Але між нами є острівки єдності, котрі ми просто не хочемо серйозно вишукувати». «Україна поки що немає інструментів, щоби самій себе зрозуміти. У нас важка історія. Але попри все є певні елементи, які нас міцно єднають. Україна розколюється, але не розколеться, бо має певний запас міцності. Якби вона мала розколотися, давно б це зробила. Інша справа – що у нас бракує відповідальних політиків, які  хотіли б працювати над зміцненням держави. Кожен має вузьку політичну легенду – їм зручно говорити про розкол, це дає гарантований електоральний успіх», – сказав Ярослав Грицак. На думку Ярослава Грицака, інтелектуали могли би взяти на себе моральну відповідальність. «Головне, щоби прозвучала ключова фраза – вибачаємо і просимо вибачення. Хтось повинен взяти на себе моральну відповідальність за певні гріхи, які справедливо чи несправедливо приписують цій нації». На запитання, що ж має об’єднувати націю: перемоги чи трагедії, історик відповів: «Для об’єднання мають бути і гідні перемоги, і особливі поразки. Часом поразки мають більше значення, ніж перемоги, вони розвивають почуття солідарності, особливо, коли ми стаємо несправедливими жертвами. Несподівано соціологічні дослідження останніх років показують, що як на Сході, так і на Заході існує загальний консенсус щодо Голодомору – всі зійшлися на тому, що голод був, він був штучним, у ньому винен Сталін і це був геноцид проти українців. Тобто поступово з’являється консенсус». Ярослав Грицак додав: «Я не вірю, що історія і мова відіграє вирішальну роль в об’єднанні нації. Важливіший наш щоденний спосіб життя, коли ми спільно реагуємо на певні події. Мова та історія - це не будівельні блоки, а цемент, вони лише можуть скріпити нашу єдність».  

Прес-служба УКУ