Проща до Майданека «Скріплюймо віру свідченням мучеників»

У ній взяли участь прочани зі Львова, Івано-Франківська та Стрия. Серед паломників були і студенти Львівської духовної семінарії Святого Духа. Стрийську єпархію представляли: синкел єпархії о. Михайло Коцуровський, сотрудник парафії Святих апостолів Петра і Павла у м. Стрию о. Маркіян Колібек, сотрудник парафії Покрови Пресвятої Богородиці с. Гірське Миколаївського району о. Іван Василишин.

 «Отець Омелян Ковч був незвичайною людиною, є свідчення людей, які завдячують йому своїм життям, - сказав отець Стефан Батрух, парох греко-католицької парафії у м. Люблін. – Його постать вражає. У концтабір він потрапив, бо безстрашно захищав євреїв, коли до них прийшло велике терпіння. Родина, близькі, Андрей Шептицький все робили для його визволення. Коли він про це довідався, то звернувся до них, аби припинили всі старання, заявивши, що його місце у концтаборі. Тут його покликання, тут він проводив душпастирську діяльність. Він порівняв концтабір з небом! Не всі священики, які були ув'язнені, так виявляли своє покликання! І в цьому винятковість о. Омеляна Ковча. «Тут я бачу Бога, – Бога, який однаковий для всіх нас, незалежно від наших релігійних відмінностей» - говорив о. Омелян Ковч. За своє жертовне життя, ревне служіння Богу його називали парохом Майданека. 27 червня 2001 р. був проголошений блаженним».

Отець Михайло Коцуровський провів історичну паралель між сьогоденням України та Другою світовою війною: «Отець Омелян Ковч жив у дуже складний час, але він завжди залишався справжнім українцем. І сьогодні, коли прийшла небезпека, потрібно брати приклад з таких постатей, вчитися жити так, щоб зберегти людську гідність і продовжувати жити далі. Він захищав українців від поляків, згодом – поляків від радянського режиму і допомагав євреям рятуватися від німців. Бачимо, що сьогодні також доводиться протистояти проявам шовінізму, російській пропаганді. Тут, у Майданеку, були відсутні будь-які людські права і зараз нас хочуть зробити рабами у своїй державі. Омелян Ковч захищав людську гідність. Він був тим, хто своєю силою віри та молитвою  вселяв надію у перемогу добра і здорового глузду. Так і сьогодні молитва й віра має стати рушійною силою у боротьбі за незалежність України та спокій у суспільстві». 

Відповідальний за діяльність Паломницького центру святого Якова Стрийської єпархії УГКЦ брат Олег Ружилович розповів, що цього року її приурочили до 70-ї річниці з дня смерті Омеляна Ковча та 130-літтю з дня його народження. Він народився 20 серпня 1884 р. у с. Космач, а загинув 25 березня 1944 р. у Майданеку. «Це виняткова постать – греко-католицький священик, довголітній парох Перемишлян, батько шести дітей, опікун Пласту, капелан Української Галицької армії. Був ув’язнений у тюрмі на Лонцького у Львові та у концтаборі «Майданек», де таємно душпастирював і підтримував в’язнів. На честь блаженного священномученика Омеляна Ковча названо одне з перехресть міста Любліна. Ми, українці, маємо плекати та шанувати пам'ять про непересічні постаті (такі, як о. Омелян Ковч), що залишили вагомий слід не тільки на Батьківщині, а й в історії інших народів. У книзі доньки отця – Анни-Марії Баран-Ковч - «За Божі правди і людські права. Збірник на пошану о. Еміліана Ковча», що побачила світ у 1994 можна ознайомитися з тернистим шляхом священика та його родини. Папою Іваном Павлом ІІ його возведено до лику блаженних. У Майданеку священик отримав номер 2399. Отець Омелян до останнього дня життя сповідав та причащав в’язнів концтабору, про що було знято новітній польський фільм «Парох Майданека», - розповів бр. Олег. 

Після Панахиди учасники прощі вирушили на екскурсію «Слідами о. Омеляна Ковча». У часи Другої світової війни Майданек – німецький концентраційний табір та табір смерті на території Польщі. Майданек – єдиний музей в Європі, у якому донині збереглися оригінальні газові камери. Аналогічні в Освенцімі реконструювали. Через його горнило пройшло близько 300 000 в’язнів з 26 держав, з них - більшість євреї та поляки. Левову частку також складали українці, росіяни і білоруси (переважно радянські військовополонені). Вважають, що у таборі було вбито 80 000 осіб. 

Наталія Карпенкова
Фото автора