Отець Петро Ґаладза: «Життєрадісна жертовність є змістом Літургії, яка приносить нам єдність»

Такими словами звернувся о. Петро Ґаладза, доктор богослов’я, до делегатів Патріаршого Собору «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», доповідаючи на тему «Плекання єдності в УГКЦ. Сопричастя» 26 серпня під час пленарного засідання. Трансляція пленарного засідання Патріаршого Собору. День другий.

Як розповів священик, у Канаді на єпархіальному рівні відновили літургійний звичай «поцілунку миру» під час Божественної Літургії: «Поцілунок миру – акт прощення і примирення та скріплення єдності, як відомо з апостольського передання». Він пригадав, що існує пасхальний поцілунок – “христосування” - найбільш давня частина нинішньої Пасхальної утрені, яку майже всі в УГКЦ пропускають. А також  Вeчірня всепрощення (напередодні Великого посту), коли священик стає на коліна перед кожним парафіянином і просить прощення, а всі присутні роблять так само.

Священик запропонував поміркувати ще над кількома моментами, які також стосуються питання єдності: «Священики повинні старатися знати ім’я кожної особи і причащати поіменно. Відновити Обітницю, 25-хвилинну відправу, на якій навіть люди, котрі працюють, можуть щодня причащатися. Вимагати, щоб там, де обставини на це дозволяють, священики відвідували кожного парафіянина з йорданським благословенням, а не тільки тих, що просять. Нести харчі, які благословлялися на литії, до віддалених та відчужених. Принаймні раз на рік відвідати сусідню православну (і римо-католицьку) парафію, щоб єдність і екуменізм набрали конкретного обличчя. А ще УГКЦ і всі українці повинні святкувати Різдво не тільки з росіянами і сербами, а й зі всіма іншими християнами».

Підсумовуючи, священик сказав, що там, де панує виразна відданість місії благовістувати спасіння в Ісусі Христі всім без винятку, згідно з апостольським переданням,  там буде й спасительна єдність.

Департамент інформації УГКЦ