На 102-му році життя упокоївся в Господі отець Доротей Шимчій, ЧСВВ
Неділя, 04 грудня 2016, 10:10 3 грудня 2016 року у м. Бучач на 102-му році життя упокоївся в Господі отець Доротей Шимчій, найстарший чернець Василіанського чину. Світлої пам'яті отець був непересічною особистістю, патріотом України та свого Чину і ревним мужем молитви. Великий старець був заслуженим священиком та монахом.-
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Блаженніший Святослав привітав нового протоархимандрита Василіанського чину святого Йосафата
- Обрано нового протоархимандрита Василіанського чину і чотирьох радників
- Папа Франциск: «Не забуваймо про мучеництво, яке переживає Україна»
Розпорядок заупокійних богослужінь:
Неділя, 4 грудня: 19:00 – Монаший парастас
Понеділок, 5 грудня: 13:00 – Свята Літургія і Чин похорону
Адреса: Монастир Воздвиження Чесного Хреста Господнього
вул. Міцкевича, 19,
м. Бучач
Тернопільська обл.
Народився о. Доротей 16 вересня 1915 року у с. Старі Петликівці, біля Бучача на Тернопільщині. У 1928 році вступив до Місійного інституту отців василіан у Бучачі, який мав початковий гімназійний статус.
Закінчивши цей заклад у 1932 році, 25 серпня вступив в новіціат отців василіан у Крехівський монастир. Після складання перших обітів і закінчення середнього рівня гімназійної освіти в новіціаті, був переведений на вищий гімназійний рівень – схолястикат у монастирі у Лаврові, а на третій рік вивчав риторику у монастирі в Добромилі. Після цього 8 серпня 1937 року разом із покійним вже владикою Іннокентієм Лотоцьким складає вічні обіти у 1937 році. Після двох років навчання здає підсумковий іспит і переводиться на теологічні студії у Лаврів.
Першого ж дня навчання 1 вересня 1939 року вибухнула Друга світова війна. Студії припинилися. Тоді о. Доротей та інші студенти-теологи та професори виїхали у Європу. Прибувши у Перемишль, місцевий митрополит Пречин прийняв усіх – викладачів та студентів – і навіть забезпечив автономний статус навчання. Так тривало 2,5 роки, аж поки до семінарії не приїхав ректор теологічного факультету Карлового університету з Праги і запропонував переїхати до нього на студії, бо всіх його студентів німці забрали на фронт. І там у часі навчання, 14 травня 1942 року отримав ієрейські свячення з рук владики Вартоломея Дудаша. Після цього ще майже півроку отець студіював в університеті, аж поки німці не забрали на примусові роботи в копальнях, що в Моравії. А в травні 1943 р. поїхав до Галичини. На самі Зелені Свята о. Доротей приїхав до Станиславова, до монастиря на Майзлях, де іуменом був о. Григорій Балагурак. За його сприянням переїхав до Бучацького монастиря і в присутності батьків та родини відслужив приміційну Службу Божу.
Опісля 6 років ревно служив у Кристинопільському монастирі святого Юрія. Коли радянська влада ліквідувала монастир отець через Словаччину і Чехію дістається до Парижа, а там отримує дозвіл на переїзд до Бразилії. 15 років був місіонером у цій величезній країні: опікувався новіціатом, відвідував численні місця поселень наших людей, а потім був направлений до місцевості Апостолес в Аргентині, де провів ще 20 років, був ігуменом, заснував і провадив новіціат, ще впродовж двох років мав місію в Парагваї. Боже Провидіння покерувало так, що в середині 1980-х років був покликаний до Василіанської курії в Рим і там отримав призначення духівником Папської Колегії св. свмч. Йосафата, де пропрацював 8 років. Тим часом відвідав із конференціями багато духовних осередків в Західній і Центральній Європі.
Аж в 1992 році, через майже 50 років розлуки, повернувся до рідного краю, до України. П’ять років викладав аскетику в Духовній семінарії Івано-Франківської єпархії УГКЦ, а останні роки проживав у монастирі Чесного Хреста Господнього при доброму здорові та пам'яті. Хто хоча б раз зустрічався з о. Доротеєм знає, що це людина ревної молитви та вірності Богові, Церкві та Чинові. І незважаючи на свій поважний вік, він щодня служив Божественну Літургію та уділяв благословення. Його життя та особистий приклад є заохотою для нас, щоб бути ревними християнами, монахами чи священиками. Отець молився та просив Бога, щоб спокійно, як він казав, завершити своє мізерне життя. І сьогодні відійшов до Господа на 102-му році життя. У блаженнім успінні вічний спокій подай йому, Господи...
бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- Глава УГКЦ у 157-й день війни: «В ім’я Боже ми засуджуємо звірства в Оленівці і світ повинен це засудити як особливий вияв дикості й жорстокості»
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
- «Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького
- Глава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
- Блаженніший Святослав закликав українську молодь скласти присягу на вірність Христові
- Глава УГКЦ у 155-й день війни: «Помолімося, щоб не втратити скарбу віри князя Володимира»
- Блаженніший Святослав у День державності України: «Наша Держава – це для нас питання життя або смерті»
- Глава УГКЦ у 154-й день війни: «Нехай Господь Бог прийме у свої вічні обійми журналістів, які віддали за правду своє життя в Україні»
- Глава УГКЦ у 153-й день війни: «Принесімо наш біль перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає»
- Глава УГКЦ у 152-й день війни: «Помолімся молитву заступництва за наших воїнів»
- «Віруюча людина не може бути байдужою, коли бачить страждання іншої людини», – владика Богдан Дзюрах
- «Серед нашого страждання творімо простір для прояву Божої всемогутності», – Глава УГКЦ у 6-ту неділю після П’ятдесятниці
- Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»