Монастирю у Краснопущі – 350 років

На свято прибули: протоігумен о. Пантелеймон Саламаха, ЧСВВ, представники монашого згромадження, близько 40 священиків та понад 2000 вірних, адже святиня останні роки відновлює своє значення відпустового центру. Власне, в ХІХ ст. Краснопущанський монастир був відомий як один із релігійних осередків краю. До 1947 р. щорічно 7 липня тут відбувалися відпусти.

Під час проповіді владика звернув увагу на постать Івана Хрестителя: «Іван Хреститель був дуже принциповою особою. Пам’ятаємо, що саме він вказував тодішньому правителю Іродові на його недостойне життя без шлюбу». Архиєрей закликав усіх також молитися за Україну, зокрема за тих бійців, що в непростий час захищають нашу державу на східних кордонах. Єпископ просив всіх людей доброї волі молитися за державу, віддаючи її та весь український народ під покров Пресвятої Богородиці.

Після анафори під час Святої Літургії владика Василій здійснив чин поставлення в диякони бр. Михайла Лехновського, ЧСВВ.

Крім того, з нагоди ювілею Митрополит освятив пам’ятну дошку.

З історії відомо, що Краснопущанський монастир засновали в 1664 р. монахи Варлам і Теодозій з дозволу та благословення львівського владики, єпископа Атанасія (Желиборського). Землю (1000 морґів) у с. Краснопуща надав і був фундатором монастиря та церкви коронний хорунжий Ян Собєскі (Собеський, майбутній король). Монастир провадив зразкове багатогалузеве господарство, мав близько 200 морґів лісу, поле, сад, велику пасіку, штучний зарибнений ставок, водяний млин. Перед Другою світовою війною все господарство було відбудоване.

1946 р. його у василіан відібрала радянська влада. Спочатку слугував геріатричним будинком, з 1979 р. — психоневрологічним інтернатом. Внутрішній простір монастирського храму розділили на 2 поверхи: на 1-му була їдальня, на 2-му — клуб для підопічних, у святилищі, замість вівтаря, — кухня. У 1993 р. храм та частину монастиря повернули у власність ЧСВВ. 1998 р. сесія Бережанської райради передала решту будівлі, господарські приміщення у власність ЧСВВ. Бережанський психоневрологічний будинок-інтернат оскаржив у суді це рішення. У грудні 2000 р. арбітражний суд Тернопільської обл. видав постанову, якою скасував рішення Бережанської райради.

На сьогодні отцям василіанам та парафіянам монастирської церкви Різдва святого Івана Хрестителя повернули всі приміщення.

Прес-служба Тернопільсько-Зборівської архиєпархії

Світлини http://osbm.in.ua