Милосердя не йде на карантин: ідеї для соціального служіння у громаді

Посилення карантинних заходів мимоволі додає життєвих труднощів тим, кому зараз найскладніше – самотнім людям похилого віку, людям з інвалідністю, а також сім’ям, де діти маленькі, а хтось із малюків чи дорослих хворіє. Це особливе випробування для мам, які самостійно виховують дітей; людей, які втратили заробіток під час карантину; людей з психічними розладами чи важкими захворюваннями, бездомних й інших осіб, яким зараз надзвичайно складно вчитися виживати у нових обставинах… Всі вони потребують підтримки в умовах, коли родичів немає, чи вони не здатні допомогти. Тоді їхніми найближчими стають ті, хто поруч – члени місцевих громад. І часто це є саме парафіяльні громади, де народжуються творчі ідеї, як можна діяльно допомагати потребуючим, навіть тоді, коли для цього, здавалося би, є мінімум можливостей.

SoborHelp, домашні відвідини та допомога сім’ям

Допомога потребуючим столиці у часі карантину «SOBOR.HELP» відбувається у три кроки: (1) подати заявку онлайн або на гарячу лінію 0 800 337 471 (якщо людина потребує допомоги або хоче стати волонтером чи жертводавцем; (2) уточнити дані, якщо це буде необхідно; (3) очікувати на допомогу або на зв’язок з організаторами. До речі, волонтери свідчать, що до них пишуть і з інших областей – тоді звернення людей по змозі передають громадам на місцях.

Зараз багато хто опинився ув’язненим у власній квартирі через хворобу та / або неміч – часто без елементарних засобів для існування. Тому на київських Позняках священики і волонтери поспішають до домівок таких людей з допомогою. Звісно, всі ці ініціативи волонтери реалізують, максимально захищаючи від ризику передачі будь-яких вірусів та інфекцій і себе, і тих, кому допомагають.

На щастя, для багатьох із нас не буває не лише чужих дітей, але і чужих сімей. Так, ще з одної з громад пишуть, що опікуються сільською родиною з Київщини, яка складається з бабусі, її доньки з інвалідністю, а також шестирічної онучки. Парафіяни є хресними дівчинки, священика також занепокоїла доля цієї родини. Тож парафіяльна громада взялася до діла: зібрані кошти, волонтерська робота – і біля хати вже викопана криниця, прокладається водогін, є насос і необхідна арматура.

На залишити бездомних: рівняння з багатьма невідомими

Як допомагати бездомним, коли навіть у парку їм більше знаходитися не можна? На Аскольдовій могилі, наприклад, люди, які не мають, де самоізолюватися, можуть хоча би помитися та отримати елементарні засоби індивідуального захисту. Парафія по можливості надає допомогу бездомним вже багато років, не залишає їх і зараз: тут діє соціальний центр.

Також у окремих містах парафіяни об’єднуються роздають бездомним людям захисні маски (які перед тим шиють), гарячу їжу (її просто готують вдома небайдужі люди, а інші – привозять), засоби для елементарної гігієни (хоча би звичайне мило). У час, коли фактично не можливим є ані підробіток, ані пересування, ані жебракування, для багатьох хворих і немічних людей, які зараз з різних причин опинилися на вулиці, це єдиний вихід, аби не померти голодною смертю на самоті.

Також можна приєднуватися до ініціатив на зразок ідеї спільноти св. Егідія #допомагайздому, організувавши збір коштів і допомогу безпритульним у своєму місті. За тегом #не_начхати є багато корисної інформації на цю тему.

Допомога на місцях: від городів до апаратів ШВЛ

У с. Голдашівка Вінницької обл. парафіяни не лише підтримують продуктами самотніх людей, але й виконують надзвичайно практичне служіння – допомагають у засадженні городів. Тепер така діяльність не лише важлива з огляду на пору року, вона дарує надію: буде врожай, то буде на столі як хліб, так і до хліба.

Волонтери і священики багатьох парафіяльних спільнот в цілій Україні організують благодійну діяльність на різних рівнях:

• шиють і роздають захисні маски;
• збирають кошти на антисептики та захисні костюми для медиків;
• привозять продукти і ліки самотнім літнім людям і особам з інвалідністю;
• пишуть листи підтримки, малюють малюнки, допомагають літнім людям отримати доступ до засобів зв’язку;
• по змозі та в рамках безпеки надають допомогу вдома.

Тернопільщина (Монастирський деканат Бучацької єпархії) долучилася до збірки на апарат ШВЛ. Також тут створюються чати і «карти підтримки», де розміщуються адреси осіб, які потребують допомоги. У Чернівцях парафіяльні волонтери опікуються всіма потребуючими, до кого тільки можуть досягти – як ліки, так і паски і продукти регулярно вирушають у домівки, де на них чекають з любов’ю і молитвою.

Ще один «фронт» допомоги – інформаційна підтримка. Особливо він сильний на Сході України. Волонтери з парафіяльних громад надають надійну інформацію про ситуацію з коронавірусом літнім людям, іншим найменш захищеним членам місцевих громад. Дзвінки, листівки, безпечне спілкування у різних формах проривають соціальну ізоляцію і допомагають допомогти тим, кого може найбільш боляче вдарити те, що страшніше від загрози вірусу – тотальна самотність.

Чи кожен сьогодні може допомогти? Навіть без коштів? Так. Дзвінок, молитва, добре слово, малюнок, залишені під дверима смаколики – все це просто рятує від відчаю. Так, ми не можемо допомогти всім, але кожен може спробувати вийти на зустріч тому, хто поруч. Сьогодні ближні – це буквально. Сусідка, родичі, власні батьки і друзі. «Свій до свого» – так і зможемо вийти навіть із цього непростого часу переможцями.

Пресслужба Карітас