Людина високого духу та енциклопедичних знань. Глава УГКЦ розділив Різдвяну просфору

Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ, вже котрий рік поспіль зібрав своїх вірних, а також прихильників греко-католиків на Різдвяну просфору у Києві. Ця подія, на якій Патріарх ділиться із присутніми різдвяним хлібом, символізує духовне єднання. Недаремно вона відбулася в День Соборності. «Наше зібрання – спосіб подякувати тим, хто всіляко підтримував розбудову Патріаршого собору Воскресіння Христового, – зазначає голова УГКЦ. – І десь воно стає родинним, парафіяльним святом. Бо добре нам бути разом як родина, громада, Церква! Маю щире бажання, аби ділячись тими Божими дарами під виглядом хліба і меду, ми відчули, що є одним цілим!», – повідомляє газета «День».

Напередодні дійства Блаженніший Любомир представив свою заключну аудіокнигу «Дорога до Бога» з трилогії «Три дороги». Перша – «Дорога до себе» побачила світ у січні 2009-го, друга – «Дорога до ближнього» – у квітні торік. Над останньою, зокрема, працював відомий публіцист і правозахисник Євген Сверстюк. «Для мене велика приємність слухати окреслені запитання-відповіді, заглиблюватися в них, – розповідає він. – Я не прийняв би пропозиції співпраці від когось іншого: то напевно були б мудрування, схоластика… Навколо культ чудес та мощів, інших духовних речей, що вже мають напівбізнесовий характер. Це «з’їдає» зсередини наше суспільство, притуплює його духовний тонус. Натомість предстоятель греко-католиків дивиться в суть і говорить щиро про справжнє. Про християнина, церкву, фаталізм, покликання, піст, цензуру – ось основні посили нової аудіокниги. Ємкі назви, над якими повинні задуматися, хоч на перший погляд і здається, що вони є на поверхні. А, власне, чи так багато думали про християнина? У нашому розумінні, так себе може назвати кожен, хто ходить до церкви, дотримується обряду… Однак тут не про те. Йдеться про те, що стоїть за поверхневими збаналізованими в нашому житті поняттями».

Ця Різдвяна просфора була особлива тим, що припала на святкування 10-річчя патріаршого служіння Блаженнішого Любомира, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького. Відразу після смерті його попередника Блаженнішого Мирослава Івана (Любачівського) було скликано надзвичайний Синод Єпископів УГКЦ і 26 січня 2001 року повідомлено ім’я наступника. Інтронізація відбулася 28 січня в архикафедральному соборі Святого Юра у Львові. Того ж дня Папа Іван Павло ІІ іменував Блаженнішого Любомира кардиналом Католицької церкви. Це, так би мовити, інформація офіційна. А ось неофіційна, «добута» із відгуків багатьох людей, що з ним спілкувалися, а також з особистого спілкування. Блаженнішого Любомира поважають навіть ті, хто не любить греко-католиків. Масштаб особистості дається взнаки. А ще дуже очевидна його харизма любові. Як і те, що суспільство має запит на духовного отця-інтелектуала.

Сам Предстоятель УГКЦ про десятиліття свого патріаршества говорить скромно: «Як то зазвичай є, були великі плани. Зокрема, надати нашій Церкві певну спрямованість. Довго обговорюючи це питання, Синод Єпископів зупинився на такій формулі – святість об’єднаного народу. Це – підсумок і програма. Я вважаю, що у наших обставинах, у час, в якому живемо, святість і єдність є надзвичайно важливими для духовного життя і зростання українців. Друга річ, над чим доводилося трудитися, це після переслідування, намагання знищити нашу Церкву, надати їй добру, «здорову» і прозору структуру, щоби могла йти вперед. Щиро скажу: напевно, десять років замало для реалізації таких планів. Разом із моїми співбратами-єпископами, духовенством і мирянами ми старалися і, думаю, дещо осягнули. Але ще треба багато працювати».

Надія Тисячна
www.day.kiev.ua/301123

Фоторепортаж про Різдвяну просфору 2011 року…