Катедра Апостольського екзархату в Німеччині та країнах Скандинавії відзначила храмовий празник

Архиєрейську Божественну Літургію з нагоди храмового празника очолив преосвященний владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії. На святі також були присутні і співслужили владика петро Крик, вислужений екзарх-емерит, о. прелат Лотар Вальдмюллєр — представник Римо-Католицької Церкви в Німеччині, о. Володимир Війтович — адміністратор катедрального собору. Окрім цього, до спільнотної молитви долучилися сестри служебниці на чолі з с. Мартиною — Провінційною настоятелькою Провінції Святого Йосифа, що в Сербії. Був також присутній Генеральний консул України в Мюнхені п. Юрій Анатолійович Ярмілко з дружиною.

У своїй літургійній гомілії преосвященний владика Богдан насамперед пригадав усім присутнім історію започаткування свята Покрову Пресвятої Богородиці, що сягає своїм корінням X століття.

Відтак проповідник підкреслив, що цей празник не є лише спогадом про певну чудесну подію з минулого, а відзначенням опіки Матері Божої, яку вона здійснює сьогодні, у теперішніх обставинах нашого життя. «Як добре у таких обставинах знати і відчувати, що є Хтось, до Кого можемо прийти із нашими ранами, з нашими страхами, проблемами і кризами, є Хтось, Хто нас прийме, підтримає і огорне своєю опікою і любов’ю. І Тим Кимось — могутнім, люблячим і ніжним водночас є Вона — наша Небесна Ненька, Яка за нас сьогодні і завжди заносить молитви перед престіл Всевишнього і покриває нас Своїм покровом. Справді, для дитини немає нічого кращого і ціннішого, ніж притулитися до грудей матері і відчути на собі її ласкавий погляд і ніжні обійми. Навіть якщо дитина має свої тривоги і страхи, в обіймах мами почувається безпечною і захищеною. Так само і ми під покровом Богородиці почуваємося захищеними, безпечними, огорненими Божою любов’ю і благодаттю», — мовив архиєрей.

За словами владики Богдана, Пресвята Богородиця словами і своїм власним прикладом вчить нас співпрацювати з Богом у ділі нашого спасіння. «Вона молиться за нас, але не замість нас. Вона молиться з нами, але ми мусимо прийти до храму і також молитися, щоб могти отримати Божу поміч і заступництво. Ми мусимо від себе дати щось, співпрацювати з Богом і з Богородицею, бо ми — живі і здатні щось зі себе дати і щось зробити», — наголосив єпископ.

Продовжуючи свою проповідь, владика Богдан ствердив, що Богородиця навчає нас, що найпершим нашим обов’язком є молитва. Проте, цей обов’язок не є єдиним. «Ми маємо взяти наш власний „омофор“, взяти щось від себе, оті дари, якими нас Господь обдарував, оте „покривало“, яке Господь дав в наші руки не для того, щоб ми себе ним окутали, щоб нам було вигідно, комфортно, тепло, а потім щоб задрімали тихим і байдужим сном; ми маємо тим нашим омофором-покривалом огорнути наших ближніх, огорнути їх нашою любов’ю, послужити їм нашими дарами, а не ранити їх нашими гріхами, послужити їм нашими талантами і вміннями, вділити їм частку нашого серця, частку нашого часу, а може часом і частку наших фінансових ресурсів, бо в цьому також виражається любов і поміч, і підтримка… Кожен із нас має багато чого, чим може послужити і це служіння стане виявом нашої живої віри і щирої нелицемірної любові», — відзначив архиєрей значення сьогоднішнього празника та його глибинний сенс.

«Ми ж покликані і бажаємо стати живими членами парафіяльної спільноти, а це означає людьми молитви і жертовного служіння», — підсумував своє повчання владика Богдан Дзюрах і додав: «Ми маємо бути люблячими дітьми цієї Церкви, а не просто номінальними парафіянами, прихожанами, чи навіть, як дехто каже — „захожанами“, які принагідно заходять до церкви, щоб подивитися, як вона зі середини виглядає… Ні! Ми є і хочемо бути живими членами церковної спільноти. Бо Церква — це не „бюро духовних послуг“, а — жива спільнота Христових учнів, живе Христове Тіло, в якому усі члени однаково важливі і взаємно потрібні одне одному. Як знаємо, у тілі кожен член виконує притаманну собі функцію для добра усього організму, і якщо якийсь член не вносить своєї частки до життя усього тіла, то це — тривожний сигнал того, що він — атрофований, мертвий».

Наприкінці проповідник віддав себе самого і увесь Апостольський екзархат, усіх вірних, богопосвячених осіб і духовенство під Покров Небесної Матері.

На завершення Літургії владика Богдан окремо подякував за багатолітню підтримку та сьогоднішню присутність о. прелатові Вальдмюллєрові і в його особі — усій Католицькій Церкві в Німеччині. Також звернувся зі словами щирої подяки до Генерального Консула, зауваживши, що він як представник Української Держави, на своєму рівні здійснює «богородичне служіння», адже завданням Української Держави є опікуватися своїми громадянами всюди там, де вони перебувають. Оскільки відповідальність такого служіння є дуже великою, екзарх побажав Генеральному Консулові та його співпрацівникам опіки і заступництва Пресвятої Богородиці.

У зв’язку із тим, що свято Покрова — це також День захисника і захисниць України владика Богдан Дзюрах закликав молитвою і щирою вдячністю підтримувати наших захисників та побажав їм сили, опіки Пресвятої Богородиці та повсякчасного заступництва із неба.

Після Літургії надворі відбулося водосвяття та окроплення присутніх свяченою водою. Наприкінці, до неба злинула благальна пісня: «Боже, великий єдиний, нам Україну храни!»

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ