180-літній ювілей храму УГКЦ урочисто відсвяткували на Буковині

Буковинці зустріли владику Василя квітами, віршованими вітаннями, а також вручили коровай. Настоятель парафії вручив єпархові ключі від святині, що символізує уряд і відповідальність єпископа над кожним храмом єпархії.

Головну подію ювілейного храмового свята – Божественну Літургію, владика Василь очолив у співслужінні Буковинського синкела о. Валерія Сиротюка, декана Чернівецького о. Василя Гасинця та ще близько десяти священиків УГКЦ і РКЦ. Відзначимо також присутність на відправі духовенства УПЦ (КП).

“Храмове свято цього року є особливим, бо святкуємо 180 років з дня заснування святині Покрови Пресвятої Богородиці. Наша рідна Церква так глибоко ввійшла в нашу історію і так глибоко переплелася з родинним життям і культурою, що стала неначе душею народу. Ця Церква захоронила наш народ від духовної загибелі під час довголітнього поневолення і жахливих переслідувань. Те, що ми сьогодні збереглися як окремий незламний народ і не розпорошилися в чужому краю – заслуга і ревної праці духовенства УГКЦ”. – сказав у проповіді владика Василій.

З нагоди 20-ти річчя ієрейських свячень та 50-ліття з дня народження  настоятеля о. Володимира Борового єпарх вручив ювілярові грамоту від Предстоятеля  Церкви за розвиток УГКЦ на теренах Буковини. Також архієрей привітав з Днем захисника України всіх воїнів армії та добровольчих підрозділів, а також подякував їм за те, що найвищою ціною забезпечують мирне небо над нашими головами.

Усі присутні мали можливість отримати благословення владики через помазання освяченим єлеєм – мирування. Священики здійснили освячення води. Для святочного зібрання вірян було запропоновано духовний концерт за участі хористів та наймолодших парафіян ювілейного храму.

о. В. Перцович, прес-секретар єпархії

Довідка

Храм УГКЦ у Садгорі

На початку ХІХ століття Садгора ще не була приєднана до Чернівців, а саме поселення іменувалося містечком. Люди називали його на румунський манер — Садогура. І ось саме тоді, у 1835 році, тут була заснована греко-католицька парафія.

Минуло кілька десятиліть і тут, у Садогурі, вже стояла новозбудована мурована Церква Пресвятої Діви Марії. У 1902-му храм відновили, тобто добудували. І сьогодні, коли заглядати в далеку історію цієї церкви, то можна віднайти цікавий і неординарний факт: благословив її митрополит Андрей Шептицький — в час, коли відвідував парафії Буковини та Станіславівщини.

Але парафіяльне життя садгірської громади активно велося з того самого 1835 року, а не лише тоді, коли постала церква. А коли у 1888 році біля храму був збудований і парафіяльний дім, в ньому зміг оселитися священик, а в катехитичних класах проводилася недільна школа. Зараз в цьому будинку розташовані чотири квартири, всі вони є приватизовані, тому намагання громади повернути приміщення в церковну власність, нічим не закінчилися…

Першим священиком Садгірської парафії був отець Михайло Туржанський, який служив тут з 1835 по 1852 рік. На початку ХХ століття кількість греко-католиків Садгори налічувала більше 17 тисяч! Для порівняння: римо-католиків тоді тут було 2700, лютеранів — 35, євреїв — 7115. Однак слід зауважити, що це були не лише люди, котрі жили у Садгорі. До цього містечка тоді належали прилеглі села Чорнівка (хоча там і була своя дерев’яна каплиця для греко- та римо-католиків), Васловівці, Денисівці, Шубранець, Ширівці, а також Жучка, Рогізна та Ленківці, які сьогодні є частинами Садгори.

— На жаль, доля нашого храму у радянські часи дуже подібна до долі багатьох церков,— розповідає настоятель отець Володимир Боровий, який служить у Садгорі з 1995 року, — Тут, де ми зараз молимося і відправляємо Божественні Літургії, багато років була звичайна контора. До 1956 року храм діяв, а потім він був знищений, на ньому повністю розібрали дах, куполи… Було вивезено 40 машин сміття! Церкву повернули у власність громади на початку 90-х. І з 1992 року тут розпочалася реставрація.

Опікувався громадою на той час отець Михайло Косило, який був і настоятелем собору Успіння Пресвятої Богородиці. За його парафіяльного служіння з церкви вивезли весь непотріб, зробили дах, облаштували храм всередині. Тоді парафіян налічувалося до 20 родин. Сьогодні їхня чисельність трохи збільшилася — звісно, не 17 тисяч, але більше сотні родин.

— Впродовж 1996-2000 років, — продовжує настоятель, — ми зробили майже всю основну роботу з реставрації храму. Завдяки пожертвам і допомозі іноземних фундацій придбали іконостас, здійснили розпис храму, побудували дзвіницю… У 2011 році повністю перекрили дах. Буковинські митці Іван Балан та Юрій Гушкевич не лише майстерно розписали церкву, а й відновили давню запрестольну ікону Покрови Богородиці, датовану ще 1856 роком.

Джерело: За матеріалами РІСУ, автор - Наталія Фещук