«Святі Косма і Дем’ян стали моделлю безкорисливості…» – о. Василь Рудейко

14 листопада за новим стилем Східна Церква відзначає пам’ять святих Косми і Дем’яна.  Ці святі відомі як римські лікарі, а на весь світ прославилися як цілителі і покровителі медиків. А звідки вони походять?

Це одне із найбільш загадкових свят. Як відомо, у слов’янських Церквах їх пам'ять вшановують двічі. Прийнято вважати, що таким чином згадуються різні Косма і Дем’ян. Хоча більшість науковців схиляється до думки, що це одні й ті самі святі. Просто в різних «Житіях святих» по-різному описано їхнє земне життя. А Грецька Церква взагалі тричі відзначає їхню пам’ять. Та попри те, що так багато днів пам’яті їм виділяється протягом церковного року, якщо говоримо про літургійне вшанування, то воно не включає навіть литії на вечірній.

Про життя цих святих відомо дуже мало, бо вони належать до давніх мучеників початку IV століття ще часів імператора Діоклетіана. Існує декілька версій «Житій» Косми і Дем’яна. Деякі з них говорять про те, що ці святі є вихідцями Азії, інші – Арабії, ще інші – Рима. Правдоподібніше, що це був Кир (Мала Азія). Бо один із давніх єпископів Малої Азії Теодор Кирський уперше загадує їх як рідних йому святих, що походили з його єпархії. Кінець їхнього життя також є неоднозначним. За однією з версій, вони загинули як мученики, а за іншою – померли своєю смертю. Тому складно говорити про них із історичної перспективи.

Натомість про їхню діяльність і святість можна говорити дуже багато. Вони належать до такого типу святих, які впроваджують у життя євангельський принцип: даром отримали – даром давайте. Знаємо, що вони були лікарями, які зціляли завдяки знанням медицини і  особливій Божій благодаті. За це не брали в людей грошей. Вони намагалися уникати розмови про відшкодування, реалізовуючи свій талант як дар благодаті. Тому Церква так посилено їх почитає. І навіть на проскомидії щоденної Літургії вони згадуються серед безсрібників і чудотворців.

Отже, Східна Церква, до якої належить і УГКЦ, відзначає їхню пам'ять двічі на рік - 14 липня і 14 листопада за новим стилем.

Так. Слов’янські Церкви – двічі, а греки – тричі (1 листопада, 1 липня, 18 жовтня за старим стилем).

А як же поширювався культ цих святих у світі? Як Церква їх літургійно вшановує?

Культ святих безсрібників і чудотворців Косми і Дам'яна поширився у світі приблизно в VI столітті, внаслідок побудови і освячення одночасно в Римі та в Константинополі базилік на їхню честь.

Літургійне почитання святих Косми і Дам’яна також є неоднозначним. Їх поминання на проскомидії під час Літургії вказує, що вони важливі святі. Але, наприклад, вечірнє богослужіння передбачає лише шість стихир і немає литії, а це досить скупе літургійне поминання.

Відеоверсія розмови: Про святих безсрібників і чудотворців Косми і Дам'яна

Проте самі літургійні тексти дуже промовисті. У них Церква пояснює поняття отримання дару  і ділення ним зі світом. Косма і Дем’ян прославляються як ті, котрі, наслідуючи Христа в тому, що Він дав їм таланти, дарують світові зцілення. Вони прославляються як ті, призивання навіть імені яких зціляє недуги. Вони - цілителі людства, прославляються у літургійних текстах ще як цілителі тварин. У їхніх «Житіях» згадується про те, що ці святі інколи вирушали в ліси і поля, де шукали хворих тварин і зціляли їх. Ці святі є образом християнина, який, живучи даром Христового воскресіння, намагається поширити у світі дар Христового зцілення.

Цікаве зображення цих святих. На одних іконах  вони зображені з коронами, на інших – з медичними інструментами і навіть з мечами та щитами. Чому таке іконографічне розмаїття?

Це залежить від трактування іконописцем «Житія» цих святих. Якщо іконописець керувався «Житієм»  Косми і Дем’яна Азійських, які не вважаються мучениками, тоді їх зображували з медичним приладдям. Це своєрідний їхній образ як цілителів і покровителів медиків. Якщо йдеться про  Косму і Дем’яна Римських, пам'ять яких відзначається в липні, –  цілителів і безсрібників, мучеників, то їх часто зображають як мучеників із тими знаряддями, що ними їх було вбито, або з коронами як вінцями мучеництва. У Західній Церкві популярним було зображення їх розп’ятими, бо, за деякими версіями їх «Житія», їх розіп’яли і стріляли по них із луків.

Гадаю, життя цих святих заставляє задуматися над трьома основними темами: покликанням мирян, використанням даних Богом талантів і покликанням лікарів, які мали б використовувати свій талант не лише для себе, а і для добра інших…

Образ такого «безгрішного», тобто того, який не бере грошей, лікаря став популярним у IV – V столітті. Наприклад, у «Житії» святого Антонія, який вважається засновником монашества, описаний такий момент, коли він звертається до Господа, щоб Він відкрив когось, хто б у духовному плані був досконалішим від нього. Господь показав йому образ александрійського лікаря, який  мав сім’ю. Він славився тим, що з бідних не брав грошей. Бог зауважив, що така безкорисливість набагато вища від подвигів святого Антонія. Господь вказав, що останній робить подвиг із певною користю, щоб стати духовно багатшим. Натомість той лікар міг би заробити, але нехтує цим, даруючи свій дар ще й іншим.

Саме безкорисливість служіння може стати сьогодні еталоном християнського вірного, який не прагне збагачення. Суть справжнього християнства – робити добро безкорисливо, як це зробив Христос для нас.

Не можна стверджувати, що бути безкорисливими – це особливе  покликання лікарів. Може бути і безкорисливий муляр, вчитель, безкорислива мама…Усі можуть брати приклад зі святих  Косми й Дем’яна в прагненні ділитися вдячністю за отриманий дар.

Розмовляла Руслана Ткаченко