Отець Олександр Смеречинський: «Морський апостолят УГКЦ вийшов на міжнародний рівень»

Отець Олександр Смеречинський, наразі відповідальний за морське капеланство в УГКЦ, в інтерв’ю Департаменту інформації розповів, як допоможе в служінні морякам новостворений підрозділ.

Морський апостолят як такий створений УГКЦ ще в 90-ті роки. Формальна його реєстрація, як католицької місії для роботи з моряками, відбулася в 2000 році. Нині, за рішенням останнього Синоду, рівень морського апостоляту підвищено з місії до патріаршої структури. Отже, розширено поле його діяльності. Адже завданням католицької місії «Морський апостолят» було служіння в портах України, а тепер – це робота в усьому світі, де є наша Церква. Якщо досі це була загальноукраїнська структура, то зараз вона має завдання стати загальносвітовою мережею.

Отче, у яких країнах морський апостолят УГКЦ присутній сьогодні?

Синод поставив завдання розвинути мережу у світі. Є великий план, великий шмат роботи, яку треба виконати. Сьогодні безпосередньо працюємо в Європі, Північній Америці та Австралії. У перспективі – Південна Америка.

Чи вже маєте перші результати роботи? Чи можна говорити про якісь конкретні напрацювання у створенні мережі?

Незабаром, у грудні, буде започатковано мережу в Єпархії святого Володимира в Парижі. Там налагоджено контакти з місцевим загальнокатолицьким морським апостолятом і в листопаді-грудні буде проведена ціла серія зустрічей із капеланами Франції, Голландії та Бельгії для закладання структури.

Треба зазначити, що наш морський апостолят не виокремлює себе в окрему структуру. Ми вважаємо себе і нас вважають частиною загальнокатолицької мережі, що діє в 420 портах світу.

Далі, на час Великого посту, запланований подібний процес у Канаді, але поки що ми погоджуємо певні питання.

Поясніть, будь ласка, як виглядає робота морського апостоляту?

Місійна робота з моряками полягає в тому, щоб іти до них. Щоб ви розуміли масштабність цієї праці, скажу, що серед європейських моряків найбільше українців. Моряк, уперше прибуваючи до іноземного порту, розгублюється, бо це чужа країна, чужа культура. Тож завдання представників морського апостоляту – піти до цього моряка, щоб надати йому практичну й духовну допомогу. Згодом, коли моряк знову прибуває до цього порту, він вже сам може прийти до священика чи парафіяльної спільноти.

Ви опікуєтеся і військовими, і цивільними моряками?

В Одесі я працюю і з військовими моряками, оскільки в порту є частина військово-морських сил. Але не можна плутати ці два поняття. Бо, насправді, робота з військовими моряками - це завдання військового капеланства. Робота зі світськими моряками, моряками торгового флоту – це зовсім інша діяльність. Якщо військовий моряк постійно перебуває в частині і лише час від часу (для виконання конкретного завдання) виходить у морський похід, то моряк торгового флоту – це людина, яка постійно знаходиться в подорожі. Тому методи роботи, їхні потреби і проблеми – абсолютно різні, хоча вони зовні подібні, бо пов’язані з морем та кораблем.

Відомо, що часто українські моряки займаються контрабандою… Чи ви мали справу з такими людьми? Якщо так, то як з ними працюється?

Кримінал, на жаль, є невід’ємною частиною «морського світу». Звичайно, я не один раз чув про щось подібне, але треба чітко розуміти, що не моряк є «двигуном» цього процесу, він лише дає згоду (мовчазну чи дієву) брати участь у цьому процесі. Наше завдання полягає в тому, щоб достукатися до свідомості моряка та підтримати його, якщо він вирішив протистояти…Церква не має інших важелів, крім слова…

Розкажіть, будь ласка, як у вас складаються відносини з іншими Церквами та конфесіями і чи є якісь проблеми в цьому напрямку?

Проблем немає. Навіть більше, в Одесі, зокрема, ми не можемо собі уявити нашої роботи без співпраці з англіканською місією. І навпаки, англіканська місія не бачить в одеському порту своєї праці без нас. Ми настільки тісно співпрацюємо, що навіть важко розділити нашу діяльність. Час від часу ми співпрацюємо з протестантською місією, до якої належать і баптисти, і харизмати. 

Загальносвітова практика має екуменічне спрямування, бо кораблі – це полікультурні, поліконфесійні громади, особливо сьогодні. Раніше на кораблях команди були загалом моноетнічні, а зараз переважна більшість компаній практикує так звані змішані команди. В одному колективі, наприклад, може бути два греки, три філіппінці, чотири українці, один індус.

Робота з моряками не може бути «конфесійно забарвленою». Бо, приходячи на корабель, зустрічаємося з моряками різних конфесій та національностей, і розділяти їх – це майже злочин. Тому Церкви, які займаються моряками, давним-давно усвідомили, що праця мусить бути екуменічною.

Можливо, немає проблем ще й тому, що в цій сфері немає Церков, які, скажімо так, намагаються виділитися, вважаючи себе абсолютними власниками Царства Небесного.

Чи морський апостолят співпрацює з державною владою України?

Часом співпрацює. Це стосується випадків, коли без допомоги державних органів ми не можемо морякові допомогти: наприклад, коли ідеться про визволення наших моряків з в’язниць за кордоном чи полагодження конфліктних ситуацій іноземних моряків у нас… Хоча ми мріємо про те, що тісно співпрацюватимемо з державою для підтримки українського моряка та створення доброго іміджу нашої держави, гостинно приймаючи іноземного.

Грубо кажучи, морський капелан допомагає моряку адаптуватися в чужій країні, коли той туди прибуває. А як робота з моряком щодо його відсутності в родині по кілька місяців?..

Насправді уваги потребує вся сім’я, бо від тривалої відсутності чоловіка, батька страждають всі… Але розповідати про масштабну роботи ми не можемо, бо її, на жаль, немає (з різних причин). Є поодинокі випадки персональної роботи з конкретними морськими сім’ями.

А де ви проводите роботу з моряками: на кораблі чи на суші?

Загальноприйнята практика – це систематичне відвідування всіх новоприбулих кораблів, які пришвартовуються в порту, після цього знайомство та розмови з екіпажем (стають зрозумілими потреби). Також є практика передавання інформації про потреби конкретної команди чи моряка капеланам наступних портів, якщо в нашому порту ми не в змозі допомогти в конкретній потребі.

Спільно з англіканською місією ми створили невеличкий центр для моряків, в якому є можливість скористатися Інтернетом, телефоном, взяти безкоштовну літературу, а найголовніше – помолитися в нашій каплиці.

Над інтерв’ю працювали Роман Малко та Оксана Климончук,
для Департаменту інформації УГКЦ