Статут Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви

Статут Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви

 

Глава I
Загальні положення

Арт. 1. Статут Синоду Єпископів – це сукупність норм, які окреслюють діяльність і компетенцію Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ).

Арт. 2. Синод Єпископів разом із Отцем і Главою УГКЦ становить найвищу владу в Українській Греко-Католицькій Церкві. Він є виявом єдності та спільності цієї Церкви.

Арт. 3. Синод Єпископів є законодавчим зібранням усіх і тільки висвячених єпископів УГКЦ відповідно до загальних та партикулярних канонів цієї Церкви. Він обирає власного Голову, Отця і Главу Церкви, і членів єпископату згідно із загальним правом та партикулярним правом УГКЦ. Синод творить закони, необхідні для УГКЦ, і є найвищим трибуналом цієї Церкви.

Глава II
Члени Синоду Єпископів

Арт. 4. § 1. Членами Синоду Єпископів є всі й тільки висвячені єпископи УГКЦ, єпархіальні, титулярні чи емери ти, хоч би де вони були поставлені, за винятком тих, про яких мова в кан. 953, §1 ККСЦ[1], або тих, які підлягають канонічному покаранню відповідно до кан. 1433 і 1434 ККСЦ[2] та мають право голосу.

§ 2. Інші єпископи УГКЦ, поставлені на служіння у Вселенській Церкві чи інших помісних Церквах, не є членами Синоду Єпископів УГКЦ.

Арт. 5. Отець і Глава УГКЦ може запросити до участі в Синоді з дотриманням кан. 66, § 2 ККСЦ:

1) адміністратора єпархії, який не є єпископом, з правом дорадчого голосу[3];

2) єпископів, які не є членами Синоду Єпископів, з правом дорадчого голосу;

3) інших ієрархів, які не є єпископами, з правом дорадчого голосу;

4) експертів, які не мають дорадчого голосу; вони можуть бути присутні на засіданнях Синоду тільки під час своїх доповідей і відповідних дискусій[4].

Глава III
Голова Синоду Єпископів

Арт. 6. Головою Синод Єпископів УГКЦ, відповідно до норм загального права та партикулярного права УГКЦ, є Отець і Глава УГКЦ.

Арт. 7. Права та обов’язки Отця і Глави Церкви, як Голови Синоду Єпископів, окреслюють канони загального і партикулярного права УГКЦ та цей Статут.

Глава IV
Секретаріат Синоду Єпископів

Арт. 8. Секретаріат Синоду створений для допомоги Отцю і Главі Церкви в підготовці та проведенні Синодів Єпископів і в забезпеченні всіх аспектів, пов’язаних з діяльністю Синоду в міжсинодальний період.

Арт. 9. Секретаріат Синоду Єпископів складається із: секретаря Синоду, заступника Секретаря, архівіста та інших працівників, відповідно до потреб Секретаріату.

Арт. 10. Секретаря Синоду обирає на п’ять років зі свого складу таємним голосуванням Синод Єпископів УГКЦ.

Арт. 11. Заступника Секретаря Синоду, архівіста та інших постійних працівників Секретаріату Синоду (напр. помічників та асистентів секретаря Синоду) іменує на відповідний термін Отець і Глава УГКЦ, зваживши на пропозиції секретаря Синоду.

Арт. 12. Отець і Глава УГКЦ може призначати додаткових асистентів та експертів для допомоги Секретаріатові Синоду, зокрема на час проведення Синоду Єпископів.

Арт. 13. Усі працівники Секретаріату повинні згідно з усталеною формою скласти присягу сумлінно виконувати свої обов’язки та зберігати службову таємницю (див. Додаток 1).

Арт. 14. Завданнями секретаря Синоду є:

1) очолювати Секретаріат Синоду, організовувати діяльність усіх структурних підрозділів Секретаріату відповідно до завдань, окреслених цим Статутом та відповідним Положенням про Секретаріат;

2) допомагати Отцю і Главі Церкви в питаннях, пов’язаних із підготовкою та проведенням Синоду Єпископів;

3) забезпечувати співпрацю з усіма особами та структурами, які залучені до підготовки й проведення Синодів Єпископів;

4) вчасно збирати матеріали, призначені для розгляду на синодальних засіданнях відповідно до порядку денного в осіб та структур, відповідальних за їх підготовку, та надсилати їх членам Синоду Єпископів для попереднього ознайомлення не пізніше, як за один місяць до початку синодальних засідань;

5)                      попередньо переглядати документи, які подаються на Синод, для з’ясування їх готовності до розгляду та повертати відповідальним особам на доопрацювання або скеровувати на богословський і канонічний аналіз до відповідних структур, якщо буде така потреба. У разі ствердження неготовності документа до розгляду на Синоді давати рекомендацію Отцеві і Главі Церкви щодо зняття цього питання з порядку денного Синоду Єпископів;

6) відповідати за належне ведення протоколів кожної сесії Синоду Єпископів та разом із Отцем і Главою УГКЦ засвідчувати їх своїх підписом;

7) виконувати функції секретаря на Синоді Єпископів, що скликаний для обрання Отця і Глави УГКЦ[5];

8) у межах своєї компетенції представляти УГКЦ на з’їздах Генеральних секретарів Єпископських Конференцій Європи та здійснювати інші представницькі функції, які пов’язані із Синодом Єпископів, згідно із вказівками Отця і Глави УГКЦ.

Арт. 15. Права і обов’язки та інші питання, пов’язані з діяльністю Секретаріату, точніше окреслює окреме Положення про Секретаріат, затверджене Синодом Єпископів[6].

Глава V
Компетенція Синоду Єпископів

Арт. 16. До компетенції Синоду Єпископів належить:

1) дбати про душпастирське служіння та місійну діяльність усієї УГКЦ;

2) видавати закони для УГКЦ[7];

3) бути залученим до управління УГКЦ, даючи поради чи згоду згідно з нормами загального права[8];

4) вершити правосуддя, будучи найвищим трибуналом[9];

5) вибирати Отця і Главу Церкви[10];

6) вибирати єпископів та інших кандидатів на уряди[11];

7) приймати зречення Отця і Глави Церкви[12].

Глава VI
Завдання та цілі Синоду Єпископів

Арт. 17. § 1. Синод Єпископів на чолі з Отцем і Главою Церкви канонічно представляє УГКЦ, провадить її, чуваючи над її місією у світі.

§ 2. Синод Єпископів сприяє:

1) єдності та спільності між членами церковної ієрархії в сопричасті з наступником апостола Петра і єдності всіх членів Божого люду, повіреного душпастирській опіці УГКЦ;

2) проповідуванню Слова Божого (Євангелія) – одному з найважливіших завдань Церкви, яке доручив їй Христос;

3) справі євангелізації, місіонерській діяльності та плеканню свідомості, місійним покликанням та починанням[13];

4) літургійному життю вірних, відповідно до приписів кан. 657 ККСЦ[14];

5) соціальному служінню Церкви;

6) екуменічній діяльності, особливо руху за відновлення повної єдності всіх християн;

7) пошуку повного сопричастя Церков Володимирового хрещення;

8) формуванню відповідального ставлення до природи як Божого створіння і підвищенню екологічної свідомості суспільства;

9) формуванню віри в мирян через належну та ефективну біблійну й катехитичну формацію[15];

10) постійній духовній формації мирян і поширенню їхнього апостоляту[16];

11) формуванню покликань: священичих, монаших й інших – та інтегруванню їх в життя УГКЦ;

12) заснуванню засобів соціальної комунікації задля поширення та росту Царства Божого;

13) пасторальній опіці вірних нашої Церкви, особливо там, де немає відповідних структур;

14) єдності з ієрархами інших Церков свого права;

15) розвиткові інших цілей, які приписує загальне право чи партикулярні канони нашої Церкви, а також вимагають потреби часу, – завжди дбаючи про спасіння душ, уважно дотримуючись законів і звичаїв, справедливості та неупередженості.

§ 3. Синод Єпископів оберігає:

1) літургійну, богословську, духовну та дисциплінарну спадщину УГКЦ[17];

2) цінність людського життя, здоров’я та гідності людської особи від зачаття до природної смерті;

3) цінність християнського подружжя;

4) непорушність і одність віри та добрих звичаїв, засуджуючи в разі необхідності погляди, суперечливі з ними, або застерігаючи від тих, що можуть їм зашкодити[18].

Глава VII
Скликання Синоду Єпископів

Арт. 18. § 1. Отець і Глава УГКЦ своїм декретом скликає Синод Єпископів. Він же головує на ньому.

§ 2. Отець і Глава УГКЦ видає декрет про скликання Синоду Єпископів за шість місяців до його початку. Однак за термінових та виняткових обставин Отець і Глава УГКЦ може скликати Синод у коротший термін за згодою Постійного Синоду, якнайшвидше повідомивши про це членів Синоду.

Арт. 19. § 1. Усі єпископи, про яких мова в арт. 4 цього Статуту, за винятком єпископів-емеритів, мають важкий обов’язок брати участь у Синоді Єпископів[19].

§ 2. Якщо котрийсь із єпископів, які мають обов’язок участь у Синоді Єпископів, не може прибути на засідання, то повинен письмово подати Синодові причини, скеровуючи відповідного листа з поясненнями на ім’я Отця і Глави УГКЦ. Про законність перешкоди вирішують на першому своєму засіданні присутні єпископи[20].

§ 3. Жоден із членів Синоду не може посилати замість себе на Синод заступника і ніхто не має більше голосів[21].

Арт. 20. Синод Єпископів скликається щонайменше раз на рік у першу декаду вересня[22].

Арт. 21. Синод Єпископів необхідно також скликати, коли:

1) треба полагодити справи, які належать лише до компетенції Синоду Єпископів або для виконання яких вимагається згода цього ж Синоду;

2) Отець і Глава Церкви за згодою Постійного Синоду вважає це необхідним;

3) принаймні третина членів Синоду просить цього в якійсь винятковій справі. Однак повинні завжди бути збережені визначені загальним правом права Отця і Глави Церкви, єпископів та інших осіб[23].

Арт. 22. §1. Синод Єпископів відбувається в Реколекційному центрі Львівської архиєпархії в м. Львові (смт Брюховичі) до часу спорудження відповідного приміщення в осідку резиденції Отця і Глави Церкви (м. Київ) або в іншому відповідному місті, попередньо визначеному Отцем і Главою Церкви за згодою Постійного Синоду[24].

§ 2 Якщо Синод Єпископів відбуватиметься поза межами території УГКЦ Отець і Глава Церкви для його скликання потребуватиме згоди Синоду Єпископів і Апостольського Престолу[25].

Глава VIII
Проведення Синоду Єпископів

Арт. 23. § 1. Синод Єпископів урочисто розпочинається Архиєрейською Божественною Літургією.

§ 2. Наприкінці Літургії, після заамвонної молитви, секретар Синоду зачитує декрет про скликання Синоду, а Отець і Глава Церкви урочисто проголошує відкриття Синоду, поручаючи його молитовному супроводу Церкви.

Арт. 24. Отець і Глава Церкви за згодою Синоду може його перенести, відкласти, тимчасово припинити або розпустити[26].

Арт. 25. Після відкриття Синоду Єпископів нікому з єпископів не дозволяється покидати його засідань, лише з виправданої причини, схваленої Синодом[27].

Арт. 26. На прохання секретаря Синоду Отець і Глава УГКЦ може допустити в зал засідань Синоду технічний персонал, якщо його допомога необхідна для проведення Синоду.

Арт. 27. § 1. На засіданнях Синоду Єпископів головує Отець і Глава УГКЦ[28].

§ 2. Отець і Глава Церкви, залишаючись головуючим та присутнім на Синоді, може делегувати право іншому членові Синоду вести синодальне засідання[29].

Арт. 28. Отець і Глава Церкви, попередньо вислухавши членів Синоду Єпископів, підготовляє програму та порядок денний Синоду Єпископів, які подає на затвердження на першому його засіданні[30].

Арт. 29. Під час тривання Синоду Єпископів єпископи можуть до передбачених в програмі Синоду питань додавати інші, якщо на це погоджується принаймні третина членів, присутніх на Синоді[31].

Арт. 30. § 1. У програмі Синоду Єпископів необхідно передбачити достатньо часу для молитв.

§ 2. Під час Синоду Єпископів передбачується час духовної віднови, призначений для особливо інтенсивної молитви та духовних роздумів членів Синоду.

Арт. 31. Щоб праця єпископів Синоду була ефективною, засідання та обговорення повинні бути належним чином сплановані та розраховані за часом, про що повинен подбати секретар Синоду Єпископів.

Арт. 32. § 1. Присутнім на засіданнях Синоду Єпископів забороняється вести аудіо- чи відеореєстрацію перебігу засідань, за винятком того, хто веде протокол.

§ 2. Присутні на засіданнях Синоду зобов’язані зберігати таємницю, яка стосується обговорень під час засідань Синоду, рішень Синоду та особливих випадків, встановлених загальним правом, зокрема виборів єпископів.

§ 3. Порушення синодальної таємниці стосовно виборів єпископів підлягає канонічним покаранням, передбаченим нормами sub secreto pontificio.

Арт. 33. Програма Синоду Єпископів складається із таких сталих розділів:

1) Вступні дії. Вони зазвичай відбуваються в каплиці за місцем проведення робочих засідань. До них належать: Молебень до Святого Духа; присяга всіх осіб, які допомагають у проведенні Синоду; присяга членів Синоду; перенесення книги Святого Євангелія з каплиці до залу засідань (див. Додатки 2, 3).

2) Відкриття засідань і вступні формальності. Перше засідання, як і кожне наступне засідання Синоду Єпископів, починається молитвою до Святого Духа «Царю Небесний». Затвердження виправдання відсутності єпископів відбувається після заслуховування причин, які попередньо були подані письмово відсутніми єпископами. Головуючий перевіряє присутність, стверджує наявність кворуму для правосильності Синоду та проголошує офіційне відкриття засідань Синоду.

3) Перевірка стану виконання рішень і законів попереднього Синоду Єпископів.

4) Програмна доповідь Отця і Глави Церкви.

5) Головна тема Синоду Єпископів. Для її представлення слід керуватися Положенням про підготовку та презентацію головної теми[32].

6) Вибори єпископів.

7) Звіти. Синод Єпископів розглядає звіт про діяльність Курії Отця і Глави УГКЦ, а також її окремих підрозділів.

8) Літургійні питання.

9) Соціальне служіння УГКЦ.

10) Кадрові питання.

11) Канонічні питання.

12) Економічні питання.

13) Інші теми Синоду Єпископів.

14) Різне. Пропозиції до цього розділу зголошуються на першому робочому засіданні.

15) Повідомлення. Вони подаються в збірнику робочих документів до відома членів Синоду. Дискусії з цих питань не передбачається.

Арт. 34. § 1. На кожному засіданні Синоду Єпископів, яке закінчується молитвою до Богородиці, складається протокол розгляду справ. Ці протоколи візують своїми підписами головуючий і секретар Синоду.

§ 2. На закінчення усіх засідань Синоду Єпископів усі прийняті Синодом рішення оформляються одним документом, який у трьох примірниках підписують усі члени Синоду.

Арт. 35. § 1. Після підписання рішень Синоду Єпископів усі його учасники збираються в залі засідань. Відтак відбувається процесійне перенесення книги Святого Євангелія із залу засідань до каплиці.

§ 2. Після покладення книги Святого Євангелія на престолі в каплиці всі присутні співають пісню «Достойно є…», відтак Отець і Глава Церкви оголошує закінчення засідань Синоду.

Арт. 36. Синод Єпископів урочисто завершується перенесенням Євангелія до каплиці, подячною молитвою, проголошенням Отцем і Главою УГКЦ закінчення синодальних засідань та підписанням синодальних рішень усіма членами Синоду.

Арт. 37. Для належного інформування Божого люду про перебіг та напрацювання Синоду Єпископів після його закінчення видається Комунікат Синоду, затверджений Отцем і Главою УГКЦ.

Арт. 38. У проведені Синоду Єпископів слід також дотримуватися Регламенту Синоду, затвердженого Синодом Єпископів, який окреслює практичні питання, пов’язані з його підготовкою та проведенням[33].

Глава IX
Канонічність засідань Синоду Єпископів

Арт. 39. Кожне засідання Синоду Єпископів є канонічним і кожний підрахунок голосів є правосильним за умови присутності двох третин єпископів, зобов’язаних брати участь у Синоді [34].

Арт. 40. § 1. Усі члени Синоду Єпископів, присутні на засіданнях, мають право вирішального голосу[35].

§ 2. У фінансових справах вирішальний голос мають тільки єпархіальні єпископи[36].

Арт. 41. § 1. Зі збереженням приписів канонів 72, 149 і 183, § 3-4 ККСЦ синодальне рішення має силу закону, якщо воно було ухвалене абсолютною більшістю присутніх; якщо ж кількість голосів була рівна, тоді вирішальний голос має Голова Синоду Єпископів[37].

§ 2. Синодальне рішення у фінансових справах має силу закону, якщо воно було ухвалене абсолютною більшістю голосів з-поміж присутніх принаймні двох третин єпархіальних єпископів.

Арт. 42. § 1. Голосування щодо питань загального характеру відбуваються відкритим способом через підняття руки або за посередництвом відповідної електронної системи голосування.

§ 2. Функції рахівників, яких має бути принаймні двоє, виконують наймолодші за єпископськими свяченнями єпископи, присутні на Синоді.

§ 3. Голосування щодо осіб відбувається в таємний спосіб за допомогою спеціальних пронумерованих бюлетенів.

§ 4. Голосування відбувається таємним способом також у тому разі, якщо принаймні троє з присутніх членів Синоду цього виразно вимагають.

Арт. 43. Під час виборів, якщо загальне право не передбачає чогось іншого, має правову силу таке: якщо присутні дві третини єпископів, зобов’язаних брати участь у Синоді, вирішує абсолютна більшість присутніх, а після двох безрезультатних підрахунків - відносна більшість при третьому підрахунку[38].

Глава X
Законодавча влада Синоду Єпископів

Арт. 44. § 1. Лише Синод Єпископів є компетентним видавати закони для всієї Церкви.

§ 2. Проголошує закони і оприлюднює рішення своїм декретом Отець і Глава Церкви, а спосіб і час проголошення законів і оприлюднення рішень встановлює Синод Єпископів[39].

Арт. 45. Якщо іншого не прописано в декреті, проголошення законів і оприлюднення рішень відбувається шляхом їх електронного опублікування на офіційному веб-сайті УГКЦ (www.ugcc.ua). При цьому слід використовувати технічні засоби, що унеможливлювали б втручання сторонніх осіб у текст законів і рішень[40].

Арт. 46. § 1. Автентичний текст законів і рішень має бути виданий також друком і зберігається з оригінальними підписами в архіві Курії Отця і Глави Церкви[41].

§ 2. У разі виявлення відмінностей в електронному та друкованому варіантах законів і рішень автентичним слід вважати друкований варіант[42].

§ 3. Текст законів і рішень Синоду Єпископів має бути опублікований у «Благовіснику Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви».

Арт. 47. § 1. Закони, прийняті Синодом Єпископів, набувають чинності через два місяці від дня їх електронного опублікування, хіба що в декреті про проголошення вказано інший термін[43].

§ 2. Щодо набрання чинності рішень слід керуватися нормами, які стосуються адміністративних актів[44].

§ 3. Синодальні адміністративні акти із загальною зовнішньою силою набувають чинності через два місяці від дня їх електронного опублікування, хіба що в декреті про оприлюднення вказано інший термін[45].

Арт. 48. § 1. Синодальні акти, що стосуються законів і рішень, слід у найкоротшому терміні переслати Римському Архиєреєві[46].

§ 2. Частину актів або навіть усі слід довести до відома інших Патріархів і Верховних Архиєпископів Східних Церков, відповідно до рішень Синоду[47].

Арт. 49. § 1. Синодами Єпископів є компетентним подавати автентичне тлумачення законів Синоду[48].

§ 2. В період між Синодами Єпископів ця компетенція належить Отцю і Главі УГКЦ за порадою Постійного Синоду.[49]

Глава XI
Судові функції Синоду Єпископів

Арт. 50. § 1. Синод Єпископів є найвищим трибуналом УГКЦ, із збереженням компетенції Апостольського Престолу та приписів кан. 1060 ККСЦ[50].

§ 2. Синод Єпископів повинен обрати на п’ять років зі свого складу Генерального керівника управління справедливості та двох єпископів, які разом із ним, як Головою, утворюють Синодальний трибунал.

§ 3. Якщо один із єпископів Синодального трибуналу причетний до справи або не може бути присутнім, Отець і Глава УГКЦ, за згодою Постійного Синоду, повинен замінити його іншим єпископом[51].

§ 4. У разі заперечення проти поданого члена Синодального трибуналу це питання вирішує Отець і Глава УГКЦ за згодою Постійного Синод.

§ 5. Цей Трибунал компетентний розглядати спірні справи єпархій, єпархіальних і титулярних єпископів.

§ 6. Апеляцію проти вироку в цих справах слід подавати до Синоду Єпископів без права дальшої апеляції[52].

Арт. 51. § 1. Генеральний керівник управління справедливості має право наглядати за всіма трибуналами УГКЦ. Він також вирішує про відвід якогось судді звичайного трибуналу УГКЦ, якщо подане застереження[53].

§ 2. Генеральний керівник управління справедливості щоразу на вимогу Синоду має подавати на його розгляд звіт про діяльність Синодального та інших трибуналів.

Арт. 52. Синод Єпископів може, якщо необхідно, утворити трибунал першого ступеня для кількох єпархій з дотримання приписів кан. 1067, § 2 ККСЦ.

Глава XII
Адміністративні функції Синоду Єпископів

Арт. 53. § 1. Синод Єпископів не має компетенції здійснювати адміністративні акти, хіба що певні акти на підставі загального права виразно зарезервовані для Синоду[54].

§ 2. Отець і Глава може доручити Синоду Єпископів здійснення певного адміністративний акту[55].

Глава XIII
Обрання Отця і Глави Церкви

Арт. 54. Отця і Главу УГКЦ канонічно обирає Синод Єпископів згідно з приписами канонів 63–74, 153 ККСЦ та «Правильником виборів Отця і Глави УГКЦ», затвердженим Синодом Єпископів.

Глава XIV
Обрання єпископів

Арт. 55. § 1. Кандидатів на єпископство можуть пропонувати тільки члени Синоду Єпископів. Отець і Глава Церкви та єпископи повинні зібрати дані й документи, необхідні для встановлення придатності кандидатів[56].

§ 2. У процесі підготовки списку кандидатів кожен єпархіальний єпископ може пропонувати Отцеві і Главі Церкви відповідних кандидатів на єпископське служіння, включно з богопосвяченими особами.

§ 3. Єпископ, який пропонує кандидата, подає Отцеві і Главі Церкви наступні документи:

1) рекомендацію, в якій представляє моральні якості та прикмети кандидата, згідно з кан. 180 ККСЦ;

2) біографію кандидата: принаймні головні дати та яке служіння звершував;

3) список із 15–20 осіб (з адресами), до яких за потреби можна звернутися, щоб отримати додаткову інформацію про кандидата; ці особи повинні відзначатися розсудливістю та християнським життям; миряни в цьому списку не повинні перевищувати третини загальної кількості.

Арт. 56. Отець і Глава Церкви детально звіряє дані й  документи кандидатів і, додавши, у разі потреби, власну аргументовану позицію, передає справу всім членам Синоду Єпископів[57].

Арт. 57. § 1. Зібравши достатньо інформації, щоб підтвердити придатність запропонованих кандидатів, Синод Єпископів шляхом таємного голосування складає список.

§ 2. Щодо кожного кандидата проводиться окреме голосування: ті, що отримали абсолютну більшість голосів, додаються до списку.

§ 3. Отець і Глава Церкви надсилає список кандидатів Апостольському Престолу для схвалення Римським Архиєреєм[58].

§ 3. Схвалення Римського Архиєрея дійсне доти, доки не буде виразно відкликане; у такому разі ім’я кандидата слід викреслити із списку кандидатів[59].

Арт. 58. § 1. Вибори відбуваються за умови присутності двох третин єпископів, зобов’язаних брати участь у Синоді Єпископів.

§ 2. Єпископи, що беруть участь у Синоді, вільно віддають свої голоси пресвітеру, якого вони вважають найбільш здатним, діючи в сумлінні перед Господом (coram Domini).

§ 3. Члени Синоду Єпископів голосують щодо тих кандидатів, щодо яких було проведене відповідне опитування згідно з опитувальником, затвердженим Синодом. Матеріали стосовно кожного кандидата готує Отець і Глава Церкви через Секретаріат Синоду.

Арт. 59. § 1. Обраним вважається той, хто одержав абсолютну більшість голосів. Якщо ніхто не отримав потрібної кількості голосів протягом трьох голосувань, проводиться наступне голосування тільки щодо двох кандидатів, котрі в останньому голосуванні мали найбільше голосів; із них обраним є той, хто одержав більшість голосів.

§ 2. Якщо в голосуванні через однакову кількість голосів не відомо, хто став кандидатом для нового голосування або хто був обраний, справа повинна вирішуватися на користь того, хто старший за пресвітерським свяченням. Якщо ж ніхто не випереджає пресвітерським свяченням, обирається той, хто старший за віком[60].

Арт. 60. § 1. Якщо обраний знаходиться в списку кандидатів, який схвалив Римський Архиєрей, тоді Отець і Глава Церкви, зберігаючи таємницю, повідомляє обраного про вибір Синоду Єпископів.

§ 2. Якщо обраний, відповідно до кан. 957, § 2 ККСЦ, прийняв вибір, тоді Отець і Глава Церкви повинен повідомити Апостольський престол про прийняття вибору і про день оголошення[61].

Арт. 61. § 1. Якщо обраного немає в списку кандидатів, що його схвалив Римський Архиєрей, то Отець і Глава Церкви повідомляє Апостольський престол про проведення виборів для отримання схвалення Римського Архиєрея. Усі, хто яким-небудь чином дізнаються про результати виборів, повинні зберігати таємницю.

§ 2. Отримавши схвалення Римського Архиєрея, Отець і Глава Церкви таємно повідомляє обраного і діє згідно з арт. 60[62].

Арт. 62. § 1. Якщо Синод Єпископів не може зібратися, то Отець і Глава Церкви, порадившись з Апостольським престолом, повинен вимагати голосів єпископів листовно; у цьому разі для правосильності акту він повинен скористатися допомогою двох єпископів-рахівників, яких повинен призначити за згодою Постійного Синоду[63].

§ 2. Ці єпископи-рахівники, зберігаючи таємницю, відкривають листи, підраховують голоси та разом із Отцем і Главою Церкви складають і підписують письмовий звіт про проведення голосування.

§ 3. Якщо в цьому єдиному голосуванні один із кандидатів набере абсолютну більшість голосів членів Синоду Єпископів, то він повинен вважатися обраним; тоді Отець і Глава Церкви діє згідно з приписами кан. 184 або 185 ККСЦ. В іншому разі Отець і Глава Церкви передає справу Апостольському престолу[64].

Арт. 63. § 1. Синод Єпископів, виконуючи приписи щодо обрання єпископів, повинен обрати принаймні трьох кандидатів на уряд єпархіального єпископа, єпископа-коад’ютора чи єпископа-помічника за межами території УГКЦ, і через Отця і Главу Церкви представити їхні імена Римському Архиєрею для іменування. Усі, хто якимось чином дізнався про результати виборів, повинні зберігати таємницю і стосовно кандидатів.

§ 2. Якщо слід сформувати трьох кандидатів, то спершу відбувається голосування щодо гідності кожного з кандидатів на єпископство; відтак – голосування на конкретний уряд. Насамкінець голосується щодо місця в терні; у цьому разі до бюлетеня на голосування вписується ім’я та прізвище одного кандидата, якого той, хто голосує, пропонує на певне місце в групі[65].

Арт. 64. Отець і Глава Церкви, за згодою Синоду Єпископів, має право надавати єпархіальному єпископові єпископа-коад’ютора або єпископа-помічника, з урахуванням приписів кан. 181, § 1, 182–187 і 212 ККСЦ[66].

Глава XV
Створення митрополій (провінції) та єпархії й перенесення єпископів

Арт. 65. Отець і Глава Церкви, зважаючи на важливі причини, отримавши згоду Синоду Єпископів і порадившись з Апостольським престолом, може засновувати чи скасовувати митрополії і єпархії, а також змінювати їхні межі або змінювати їхній ієрархічний ступінь і переносити єпископський осідок[67].

Арт. 66. Отець і Глава УГКЦ, за згодою Синоду Єпископів, має право з поважної причини переводити митрополита, єпархіального чи титулярного єпископа до іншого осідку. Якщо він відмовляється, справу повинен вирішити Синод Єпископів[68].

Глава XVI
Постійний Синод

Арт. 67. § 1. Постійний Синод складається з Отця і Глави УГКЦ, який його очолює, і чотирьох єпископів, призначених на п’ятиріччя.

§ 2. Одного з цих єпископів іменує Отець і Глава УГКЦ, а інших трьох, серед яких принаймні двоє повинні бути єпархіальними єпископами, обирає таємним голосуванням Синод Єпископів. Не обов’язково, щоб усі вони призначалися водночас.

§ 3. Після закінчення п’ятирічного терміну вони можуть бути переобрані або іменовані на наступний термін.

Арт. 68. У той самий час і спосіб слід призначити інших чотирьох єпископів, які замінювали б членів Постійного Синоду в разі перешкоди. У цьому разі порядок ротації відбувається відповідно до старшинства за єпископськими свяченнями[69].

Арт. 69. Постійний Синоду у своїй діяльності керується нормами загального і партикулярного права УГКЦ, цим Статутом і Статутом Постійного Синоду УГКЦ[70].

Глава XVII
Управління церковним майном

Арт. 70. Синод Єпископів може вимагати від економа УГКЦ звіт про управління майном Церкви, бюджет доходів і видатків для ревізії чи перевірки[71].

Арт. 71. Синод Єпископів видає необхідні директиви, включно із законами для управління фінансами Церкви, витратами Курії Отця і Глави Церкви.

Арт. 72. § 1. Синод Єпископів повинен встановити найменшу і найвищу суму для відчуження церковного майна.

§ 2. Синод Єпископів повинен встановити списки майна, згідно з якими можна відчужувати церковне майно. Слід передбачити такі реєстри: майно, оцінене між найвищою і найнижчою сумою; майно, оцінене між найвищою і подвійною найвищою сумою; майно, вартість якого перевищує подвійну найвищу суму, а також цінне майно та майно, віддане на підставі обіту[72].

Арт. 73. Синод Єпископів визначає частину витрат, якою єпархії покривають витрати на утриманням Курії Отця і Глави УГКЦ та інші всецерковні структури й потреби, встановлені Синодом Єпископів[73].

Глава XVIII
Синодальні комісії

Арт. 74. § 1. Для ефективного служіння Церкви Синод Єпископів повинен заснувати різні комісії, відповідно до потреб Церкви.

§ 2. Синод Єпископів повинен заснувати літургійну комісію,[74] комісію для катехитичної справи[75], комісію для місійної діяльності[76] комісії для екуменізму[77], а також інші структури, необхідні для успішного здійснення місії Церкви.

§ 3. Окрім постійних синодальних комісій Синод може засновувати тимчасові комісії (ad hoc) для допомоги Синодові Єпископів і для підготовки всецерковного Собору УГКЦ[78].

§ 4. Голів структур, заснованих Синодом Єпископів, іменує Отець і Глава Церкви за згодою Синоду.

Арт. 75. Усі ці структури повинні належати до Курії Отця і Глави УГКЦ і у своїй діяльності керуватися, окрім загального і партикулярного права, власними положеннями та Статутом Курії Отця і Глави Церкви[79].

Арт. 76. § 1. Синод Єпископів повинен переглядати звіти структур, про які мова в § 1–3 арт. 74 цього Статуту, а також структур, які засновує Отець і Глава УГКЦ для особливої діяльності та служіння Церкви.

§ 2. Якщо необхідно, Синод може додатково запросити голів цих підрозділів для представлення відповідних звітів.

Глава XIX
Єпископи, поставлені поза межами території УГКЦ

Арт. 77. Єпархіальні та титулярні єпископи, поставлені за межами території УГКЦ, мають, як члени Синоду Єпископів, ті самі права і обов’язки, що й інші єпископи цієї Церкви[80] з урахуванням кан. 11 КПП.

Арт. 78. Єпархіальні єпископи, поставлені за межами території УГКЦ, у власних єпархіях надають правову силу дисциплінарним законам та іншим синодальним рішенням, які були прийняті Синодом Єпископів та проголошені Отцем і Главою УГКЦ; якщо ж ці закони або рішення затверджені Апостольським Престолом, то вони мають правову силу повсюдно[81].

Арт. 79. Отець і Глава Церкви силою права повинен висвячувати та інтронізувати митрополитів і єпископів поза межами території УГКЦ.

Глава XX
Пасторальна опіка вірних поза межами територією УГКЦ

Арт. 80. На основі звітів єпархіальних єпископів, поставлених за межами території УГКЦ, а також візитатора Отця і Глави Церкви і відповідних комітетів, якщо такі існують, Синод Єпископів повинен обговорити справи стосовно пастирської опіки над вірними за межами території, особливо в країнах, де не засновано навіть екзархатів нашої Церкви, і пропонувати Отцеві і Главі Церкви відповідні засоби, щоб в усьому світі він міг надати захист і опіку вірним Церкви та сприяти їх духовному добру, навіть через заснування парафій, екзархатів або єпархій[82].

Арт. 81. Вірні нашої Церкви, які проживають за межами території УГКЦ і для яких не призначено єпархіального єпископа чи апостольського візитатора, є під пастирською опікою та піклуванням Отця і Глави Церкви, навіть будучи тимчасово повіреними пастирській опіці єпископів латинської Церкви.

Глава XXI
Прикінцеві положення

Арт. 82. § 1. З моменту набирання чинності цього Статуту скасовуються всі інші закони, рішення, положення, які суперечать артикулам цьому Статуту.

§ 2. У справах і питаннях, які не окреслені в артикулах цього Статуту, належить керуватися нормами ККСЦ, а також приписами партикулярного права УГКЦ та законними звичаями.

Арт. 83. § 1. Артикули цього Статуту можуть бути змінені або доповнені з боку Синоду Єпископів абсолютною більшістю голосів присутніх на засіданні.

§ 2. Цей Статут набирає чинності після того, як буде затверджений Синодом Єпископів УГКЦ та проголошений Отцем і Главою УГКЦ.

ДОДАТОК 1

ПРИСЯГА
Працівника Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Я, ____________________________________________________, приступаючи до роботи в Секретаріаті Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, повністю усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом і Церквою, урочисто присягаю, що буду сумлінно виконувати покладені на мене обов’язки, суворо дотримуватися приписів Кодексу канонів Східних Церков та партикулярного права УГКЦ і сумлінно виконувати розпорядження та вказівки моїх керівників.

Присягаю зберігати в таємниці все, що я довідаюся під час виконання моїх службових обов’язків і що не становить публічно доступної інформації.

І, кладучи руку на Святе Євангеліє, виголошує:

Так мені, Боже, допоможи і це Святе Євангеліє.

Дата__________________                                                      Підпис______________________

 

Опубліковано на офіційній веб-сторінці УГКЦ 18 жовтня 2017 року