У День пам’яті жертв Голокосту в Римі вручили Відзнаку блаженного Омеляна Ковча

Цими словами, які написав у листі блаженний Омелян Ковч своїй родині, 27 січня 2018 року, у День пам’яті жертв Голокосту, у Римі, у соборі Святої Софії, розпочалася церемонія вручення Відзнаки священномученика Омеляна Ковча – греко-католицького священика, послідовника митрополита Андрея Шептицького, який в часи Другої світової рятував євреїв, за що був ув’язнений і загинув у концтаборі Майданек.

Цю відзнаку з 2010 року під патронатом Отця і Глави УГКЦ щорічно вручають за особистий життєвий приклад жертовності та гуманізму, героїчні вчинки у служінні людині та задля примирення і порозуміння між народами.

«Щоразу, коли чую слова цього листа, якого отець Омелян написав з концтабору до своєї родини, я здригаюся всередині», – сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав перед врученням цієї високої нагороди.

«Ці слова звучать наче заповіт. Він пише: тут, у концтаборі, є єдине місце поза раєм, де я хотів би бути. Дивно. Але більше, він каже: тут я бачу Бога. Ви знаєте, що бачити Бога – це вершина християнської містики. Я запитую себе, як він міг бачити Бога? Де? І даю собі відповідь: Він бачив Бога в іншій людині. Незалежно від її раси, етнічного походження, релігійного переконання. Він бачив Бога, присутнього в кожній особі, яка страждає, у кожній особі, до якої він виявляв милосердя», – зазначив Блаженніший Святослав.

Архиєрей згадав слова святого Августина, що кожного разу, коли ти чиниш діло милосердя, то можеш бачити Бога, який присутній у тобі, бо Бог є любов’ю.

Предстоятель привітав усіх присутніх у базиліці Святої Софії в Римі. «Вітаю вас в особливому храмі, збудованому ісповідником віри, нашим патріархом Йосифом Сліпим. Цей храм, окрім того, що багато десятиліть був престольним храмом Глави нашої Церкви на вигнанні, він був єдиним місцем, де українці, розсіяні по всьому світу, могли збиратися і пом’янути невинно убієнних братів і сестер, навіть не знаючи, де їхні могили», – відзначив Блаженішший Святослав.

Він розповів, що саме в крипті собору Святої Софії родина отця Омеляна спорудила першу меморіальну таблицю на його честь, оскільки не мали іншого місця на землі, де б можна було його пом’янути і молитися за нього.

Глава Церкви привітав усіх тих, які, на думку Комітету із вшанування пам’яті отця Омеляна, є втіленням і продовженням його справи, його духу, його місії. «Дякуємо за те, що ви робите. Через вас ми справді можемо бачити, як діє Бог в екстремальних обставинах. Здавалося там, де немає Бога. Але ви вашим словом, вашою присутністю, вашим служінням його виявляєте. Нехай сьогоднішня подія, постать отця Омеляна, його слова, свідчення про те, як можна дійсно вповні побачити Бога, навіть серед пекла на землі, буде закликом для кожного з нас», – побажав Предстоятель УГКЦ.

Голова Комітету пан Іван Васюник розповів, що ідея вручення відзнаки в Римі належить Блаженнішому Святославу, і це гарна можливість промовити правду «до міста і світу».

Пан Васюник пригадав, що створення самої відзнаки свого часу благословив світлої пам’яті блаженніший Любомир Гузар. «Сьогодні в Римі ми свідчимо правду і кажемо світу те, що належить сказати від імені України. В Україні триває війна. Це не громадянська війна і не локальний конфлікт. Війну проти України веде Росія. Її мета – знищити будь-яку надію на наше вільне життя. Це війна звірства, приниження людської і національної гідності. Цю війну розв’язав проти нашого народу російський імперіалізм», – розповів Іван Васюник.

Це свідчення правди, сказав він, є сьогодні у слові геніальної української письменниці Оксани Забужко, це свідчення є в подвигу юної волонтерки Яни Зінкевич, це свідчення є в науковій і моральній чесності визначного історика сучасності Тімоті Снайдера. Про Україну свідчить наш друг і побратим польський дипломат Ян Томбінський. Україну зігріває любов Бриггіти Вебер, яка стала втіленням добра для багатьох наших співвітчизників, особливо українських дітей…

«Кожне з цих визначних імен від нині об’єднує ще одне ім’я – ім’я Омеляна Ковча», – вважає голова Комітету.

Першій відзнаку Омеляна Ковча вручили німецькій благодійниці Бригітті Вебер за унікальний взірець небайдужості і велич серця, яке зігріває сотні сердець і ділиться теплом з мільйонами, багатолітню безкорисну допомогу українським дітям і родинам, що є видатним прикладом особистої жертовності, співчуття і любові. Її двадцятирічну жертовну працю і опіку відчули сотні багатодітних українських родин, школи-інтернати, дитячі садочки, лікарні, окремі важкохворі діти, особи похилого віку, діти з інвалідністю.

Грамоту про нагороду проголосив член Комітету владика Богдан (Дзюрах).

У своєму слові пані Бригітта відзначила, що великим бажанням її серця є продовжувати цю діяльність, наскільки їй це дозволять родинні обставини і моє здоров’я. «Готовність до пожертв досі залишається великою… Я можу зробити тільки те для України і привезти тільки те, що дадуть люди в моїй батьківщині. І кожного разу, коли мене хвалять, думаю, Господь Бог одного разу скаже мені: ти вже отримала свою нагороду», – сказала благодійниця.

Наступною отримала відзнаку українська письменниця і філософ Оксана Забужко за видатну літературну працю та громадянську позицію, чесну і правдиву розповідь автора про рідний народ, яка стала його голосом у світі та виразним словом на захист національної гідності й універсальних людських прав.

Грамоту про нагороду проголосив пан Іван Васюник, голова Комітету.

«Про пароха Майданека, про українського священика, який був у Майданеку єдиним душпастирем для в’язнів усіх народів, який сповідав, розрішував і за руку переводив у інший світ, я чула з дитинства від свого тата… Попри те, що я не отримала жодної релігійної освіти, ця історія заклала в мені певну модель того, яким повинен бути священик і якою має бути людина», – розповіла письменниця.

«Але для кожного, – вважає пані Оксана Забужко, – незалежно від віросповідання може бути врозумливою та ідея, яка лежить в основі подвигу Омеляна Ковча – служіння. Служіння життю. Служіння тому, що любиш і в що віриш».

Наступним лауреатом стала доброволець-медик Яна Зінкевич за особисту самопожертву та геройську волонтерську працю, за подвиг порятунку життя людей і за особистий приклад самопожертви та мужності, який наслідує приклад Омеляна Ковча.

Грамоту про нагороду проголосив член Комітету пан Олександр Богуцький.

Яна Зінкевич у свої 19 років винесла з поля бою 128 поранених. Пережила важку травму і знову повернулася на передову…

«Скільки мені вистачатиме сил і життя, я продовжуватиму свою справу і рятуватиму життя. Хоча я вже не можу робити це своїми руками, але я робитиму це завдяки своїй команді», – сказала медик-доброволець.

Цього року лауреатом відзнаки імені Омеляна Ковча також став американський історик Тімоті Девід Снайдер за багатолітню діяльність, що відкриває світові правду про потрясіння української історії як про універсальний приклад боротьби за свободу і справедливість, а також за взірець особистої моральної та наукової чесності у час пост-правди і спроб реваншу авторитаризму та тиранії. Історичні праці Тімоті Снайдера опубліковані багатьма мовами світу.

Грамоту про нагороду проголосив член Комітету пан Данило Лубківський.

«Історія як дисципліна починається від спроби зрозуміти іншу точку зору, зрозуміти іншу перспективу, перспективу іншої людини… І щоб вивчити історію свого народу, потрібно також вивчити історію інших народів. Дякую вам, що завдяки історії України, українській мові, я краще зрозумів себе. І дякую за те, що моє ім’я тепер пов’язане з іменем Омеляна Ковча, який розумів усе своєю душею. Для мене це велика честь», – сказав історик Тімоті Снайдер українською мовою.

Наступним лауреатом став польський дипломат Ян Томбінський за віддану працю на підтримку демократичних цінностей у Польщі, Україні та Європі – за непорушну вірність цінностям свободи і людських прав і за винятковий особистий приклад єднання європейських народів.

Пан Ян Томбінський був головою представництва ЄС в Україні. Сьогодні – представник ЄС при Святому Престолі.

Грамоту про нагороду проголосив член Комітету пан Микола Кміть.

«Нам довелося працювати в Україні, коли українці робили свій фундаментальний вибір. За цей вибір їм довелося платити страшу ціну війни, яка була нав’язана Росією… А нам дипломатам треба було це доносити до Європи на зрозумілій для них мові. Кожного дня мені треба було запитувати себе, який сенс нашої роботи і як не допустити до того, аби жертва людей і їхній вибір не стали жертвою геополітичних маніпуляцій», – розповів дипломат.

«Я багато разів запитував себе, – сказав пан Ян Томбінський, – звідки в українців береться сила. На мою думку, свідчення блаженного отця Омеляна є відповіддю на це запитання – бачити в кожній людині його цінності. Незалежно від того, якої вона національності, якого віросповідання, якою мовою розмовляє…»

…За словами Глави УГКЦ, завтра, 28 січня 2018 року, постать блаженного священномученика Омеляна Ковча тут, у цьому храмі, представлять Папі Франциску. «І, без перебільшення, завтра потужним голосом про нього почує весь християнський світ», – сказав Блаженніший Святослав.

Оксана Климончук,
Департамент інформації УГКЦ