Трагедії спонукають нас до роздумів про цінність життя

Молячись за жертв цих трагедій, ми одночасно роздумуємо про дар життя, який отримує кожен із нас. Під час молитви наші думки наповнюються вдячністю за цей дар. Ми відновлюємо особисті зобов'язання шанувати й оберігати цей дорогоцінний дар і ділитися ним з близькими.

Сподіваємося, що для кожного з нас це ще й привід поважно замислитися й прийняти рішення щось зробити, щоб захистити життя від зачаття до природної смерті. Можливо, найкращим свідченням поваги до втрачених внаслідок останніх трагедій життів могла б стати особиста посвята і зобов'язання поважати життя від зачаття до природної смерті.    

Дару життя загрожують руйнівні сили природи та маніпулятивні й керовані серця і думки людей. Невинні життя щоденно відбираються тими, хто обстоює право на аборти й евтаназію. Наші зусилля потрібні, щоб підтримувати людей на кожному етапі життя. Чи можемо ми зробити щось більше, щоб захистити й допомогти тим, хто ментально і фізично недієздатний? Хворі  та старші також потребують нашої любові й уваги в забезпеченні їхніх особливих потреб. 

Тож шануймо цей дар життя, щедро уділений нам Богом. Висловлюймо нашу подяку Всевишньому в наших молитвах і вдячністю в серці. Наші вияви вдячності приведуть нас до посвяти в любові й служінні на нашій дорозі життя. Кожного жовтня ми відновлюємо нашу посвяту ПОВАЗІ ДО ЖИТТЯ! Святкуймо дар життя, уділений нам Богом.

Митрополит Стефан (Сорока)