Проповідь Блаженнішого Святослава на свято Успіння Пресвятої Богородиці

І молитвами Твоїми ізбавляєш
від смерті душі наші (Тропар Успіння).

Високопреподобний отче ігумене!
Преподобні та всечесні отці!
Преподобні браття Свято-Успенської Унівської лаври!
Преподобні сестри і брати в монашестві, які прибули на це свято!
Дорогі брати і сестри, які численно взяли участь у цій традиційній Успенській прощі!

Слава Ісусу Христу!

Нарешті ми можемо бути разом, бачити одне одного, спільно молитися. У це свято сама Мати Божа подала, щоб над Уневом відкрилося небо і після поливних дощів тепле, радісне сонце могло пестити наші обличчя, а Божа благодать зігрівати наші серця!

Сьогодні Христова Церква святкує Успіння Пречистої Діви Марії. Це особливе свято, яке начебто підсумовує богородичні празники всього року. Нині ми спогадуємо момент блаженної кончини Пречистої Діви Марії, Її переходу від землі на небо. Ця подія є здійсненням у житті та успінні Богородиці, як і кожного блачестивого християнина, Пасхи Господньої – входження в життя Воскреслого!

Цікаво, що майже в усіх Церквах, які зберегли апостольську традицію, із давніх-давен передається все те, що ми знаємо про події, пов'язані з блаженною кончиною Божої Матері. Навіть більше, у різних ранньохристиянських джерелах знаходимо дві традиції про Її успіння. Одна, яка підсумовується у творах Епіфанія Премудрого, говорить про те, що Пречиста Діва Марія після вознесіння Ісуса Христа на небо прожила ще двадцять чотири роки. Тож відійшла у вічність у віці шістдесяти – сімдесяти років. Згідно з іншою традицією, Богородиця прожила разом із Христовими учнями близько дванадцяти років. А Її успіння пов'язують з особливою подією, коли всі апостоли зійшлися на Перший Апостольський Єрусалимський Собор (пор. Ді. 15, 1–35). І саме в зібранні всіх апостолів довкола постаті Пречистої Діви Марії традиція спогадує це глибоке, я б сказав, навіть містичне свято Її Успіння, народження до вічності.

У тих древніх текстах зберігається опис про те, що на Успіння Пречистої Діви Марії вперше за багато років зібралися апостоли з усіх усюд. Адже вони були розійшлися проповідувати в різні частини світу. Проте в момент переходу із землі до небес тієї, яку ми оспівуємо як джерело життя, вони перебували разом. Ця соборність, яка віддзеркалюється в події успіння Діви Марії, є чимось, що зберігається в давній пам’яті Христової Церкви, подібно, як збирається кожна родина, коли відходить у вічність тато чи мама, щоб побути разом, востаннє втішатися присутністю того, кого проводжаємо у вічність.

Окрім соборності, із цього свята випливає  ще одна глибока риса. Успіння Пречистої Діви Марії є радісним святом. Описуючи його, усі церковні джерела свідомо відкидають слово «смерть». Стародавні джерела говорять про ранньохристиянське повчання, певне пояснення події успіння, яку вкладають в уста самого Івана Богослова, улюбленого Христового учня, якому Спаситель, будучи на хресті, доручив свою Пречисту Матір. Той текст настільки цікавий, що вартий окремої уваги. Іван Богослов, наймолодший з апостолів, начебто звертається до всіх них і каже: «Уважайте браття, щоб ніхто з нас не сумував і плакав, бачачи Її успіння, щоб не розгубилися люди і не говорили: погляньте, як самі бояться смерті ті, що проповідують воскресіння іншим!».

Її успіння було проповіддю Церкви віри у воскресіння, не просто в безсмертя людської душі (у це вірило багато з-посеред поган), а у воскресіння всіх нас із нашим смертним тілом, яке ми в день погребіння, наче зерна пшениці, кладемо в землю, щоб одного дня воскреснути так, як навесні проростає засіяне в землю пшеничне зерно. Тому сьогодні Пречиста Діва Марія, яка народжується до вічності, переходить від життя до життя, бувши Матір’ю життя, відкриває нам таємницю, правду про блаженну кончину кожної віруючої людини, за словами Христа: «Істинно, істинно кажу вам: хто слухає Моє слово й вірує в того, хто послав Мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя» (Ів. 5, 24).

Сьогодні тут, у цій Свято-Успенській Унівській лаврі, ми разом урочисто святкуємо престольний храмовий празник цієї древньої обителі. Недаремно всі древні святині – Свято-Успенська Київська, Почаївська та Унівська лаври – головним своїм святом мають Успіння Божої Матері. Бо, властиво, монаша традиція вбачає в події успіння Богородиці зміст, суть і навіть певне завдання монашого подвигу в житті Христової Церкви.

Саме монаша спільнота показує нам, що Церкви Христова за своєю суттю є соборною, тобто такою, яка збирає людей усіх часів, народів, культур та обрядів, щоб відкрити їм двері життя вічного. У спільноті тих, хто вірить у воскресіння, можна від смерті перейти до життя, зустріти Воскреслого, вмерти для цього світу й народитися з душею і тілом для рівноангельського життя у воскресінні!

У святі Успіння ми бачимо зустріч Пречистої Діви Марії зі своїм Божественним Сином, який приймає Її душу, що зображена на іконі як новонароджена душа, тримає на своїх руках і сам вносить у небесні обителі. Тут начебто відкривається особливий стосунок, зв'язок Матері Божої та Її Сина Божого. Ми величаємо Богородицю як чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів. Бо тільки Вона могла назвати другу особу Пресвятої Тройці Сином. Той, хто споконвічно народився від свого Отця без матері, народився без батька від Пречистої Діви Марії, яка могла любити і любить свого Сина справжньою материнською любов’ю.

Це свято відкриває ще одну правду про спосіб життя, який ведуть християни від перших століть поширення Христового Євангелія. Церква, яка завжди благовістила добру новину про воскресіння і життя вічне, в усіх культурах і народах поширювала і будувала культуру життя. Тобто, незважаючи на різні уявлення про людину, на грізні обставини, навіть на тяжкі хвороби, які вирували в різних століттях, християни були тими, хто служив людському життю від його зачаття до природної смерті. Саме свято життя сьогодні є змістом Успіння Пречистої Діви Марії. Тому ми співаємо в нинішньому тропарі: «Молитвами Твоїми ізбавляєш від смерті душі наші».

У цій прощі ми хочемо урочисто подякувати Пречистій Діві Марії за ювілей 425-річчя Берестейської унії, який святкує наша Церква цього року. Свого часу мій великий попередник, митрополит київський Яків Суша, свідчив, що сама Пречиста Діва Марія вийшла на дороги полеміки боротьби за єдність Христової Церкви, щоб особисто оборонити тих, які вірять у єдину, святу, соборну і апостольську Церкву і в усі часи моляться, працюють і навіть віддають життя за єдність Христової Церкви. У цьому святому місці сердечно дякуємо за особливу потіху, особливий захист Пречистої Діви Марії над ділом єднання Церков України, над яким працює і за яке страждає наша Церква.

Сьогодні молимося також за здоров’я. Молимося за те, щоб Господь Бог відняв болючий бич новітньої коронавірусної хвороби, який шмагає наш народ, наші родини, сучасне людство. Віримо, що Господь Бог, який є джерелом життя, мудрості та втіхи, допоможе сучасному людству віднайти необхідний захист перед цим лихом. Поручаємо Пречистій Діві Марії життя і здоров’я наших родин, рідних і близьких. Молимося за весь медичний персонал, який, жертвуючи особистим життя, рятує тих, хто перебуває сьогодні в найбільшій небезпеці.

Ми, як справжня, істинна Христова Церква, яка продовжує прадавню апостольську традицію, будуємо та поширюємо культуру життя в наші часи. Намагаємося робити все, щоб наші храми, навіть наші прощі були безпечним місцем, щоб послужити життю. Навіть ті правила гігієни та запобігання інфекції, які допомагають захиститися від цієї хвороби, ми робимо частиною особистої культури, способом поваги одне до одного, нашої любові до ближнього в цей особливий час.

У цій прощі ми молимося рівно ж за нашу Батьківщину, за нашу Україну. Кілька днів тому ми урочисто соборно відсвяткували 30-ту річницю Незалежності нашої Батьківщини, – Незалежності, яка сьогодні дається нам великими зусиллями, потом і кров’ю. Проте вона є нашим особистим завданням. Ми повинні передусім повірити, що «цього варте наше діло» і що з допомогою нашої небесної заступниці зможемо залишитися віруючим вільним народом на своїй вільній землі. Хай Пречиста Діва Марія прийме сьогодні наші молитви і дасть нам у цьому святі Її Успіння радість того, що кожен із нас покликаний до життя; що жодні перешкоди, хвороби, ніяка смерть не є сильнішими від материнської любові до нас, з якою Вона сьогодні восходить від землі до небес; що жоден людський гріх не є сильніший від любові Бога до людини, який похиляється над нами і кличе нас до життя вічного. Амінь.

† Святослав