Про Патріарший Собор «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»

 «Держіться своїх духовних Отців! Слухайте і любіть їх!
Ніколи не дайте себе звести людям,
які хотіли б Вас від Святої Церкви відірвати!
Пам’ятайте, що Бог не є Отцем тієї людини,
 Матір’ю якої не є Свята Церква.
Тому будьте вірними дітьми Святої Католицької Церкви!»

(митр. Андрей Шептицький, 1901)

Цьогорічне літо, попри прощі і табори, має одну особливість – у нашому місті Івано-Франківську відбудеться Патріарший Собор на тему «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Тому маю дуже велике бажання донести до Вас, дорогі друзі, слово про Собор. Бо тільки тоді людина починає цінувати певні речі, коли вона розуміє про що йдеться. А якщо кожен з читачів прийме до серця розуміння Собору для Церкви, переживатиме за добро Церкви в цілому та за добро своїх парафіяльних спільнот, то наші парафії насправді будуть «криницями», куди поспішатимуть за водою всі вірні, які в свою чергу, користатимуть з її духовних дібр і не будуть лише споглядачами, але активними учасниками. 

Що ж таке Собор?

Ми вже кілька останніх років часто чуємо вислови «Собор», «Патріарший Собор», «Жива парафія». Собор – це зібрання всіх членів Церкви: духовенства (єпископа і священиків) та вірних мирян. Це зібрання, на якому обговорюється якась тема, аналізуються різного роду церковні ситуації та явища, і робляться певні висновки, складаються постанови. Успіх, звичайно, залежить від теми зібрання і від активності його членів.

Собор може бути Вселенським (скликає Святіший Отець Папа Римський), може бути Патріаршим (скликає Патріарх) чи Єпархіальним (скликає єпископ у своїй єпархії). Тему ж собору відповідно визначає той, хто скликає і в чому є особлива потреба. Той Собор, що відбудеться цього року в нашому місті – є Патріаршим, бо його скликав сам Патріарх Святослав. Такого роду Собор скликається раз на п’ять років.

У церковному праві (кан. 140) зазначено, що Патріарший Собор це є «дорадче зібрання всієї Церкви, очолюваної Патріархом, яке подає допомогу Патріархові й Синодові Єпископів патріаршої Церкви у полагоджуванні справ більшої ваги, особливо для належного укладення форм і способів апостольства, а також церковної дисципліни відповідно до існуючих обставин часу…».

Останнє такого роду зібрання, V сесія Патріаршого Собору проходила у 2011 у м. Прудентополіс (Бразилія) і темою було «Покликання до богопосвяченого життя». Тобі розглядалося питання богопосвячених осіб, їх роль у Церкві і у суспільстві.

Синод Єпископів нашої Церкви декілька років тому дав певні напрямні вказівки щодо розвитку Церкви. Можемо сказати, накреслив такий собі план розвитку Церкви в цілому і парафії зокрема. Цей план чи стратегію чітко окреслив у своєму листі-посланні «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» наш Патріарх Святослав. Своїм посланням він сказав нам, на що ми, вірні миряни і духовенство, повинні звернути увагу у житті Церкви – на розвиток парафіяльного життя. І ціллю соборового зібрання є переглянути способи, якими можливо пожвавити життя і діяльність парафій нашої Церкви.

Хто бере участь у Соборі?

Згідно канонічного (церковного) права (пор. кан 143 ККСЦ), у соборі беруть участь духовенство, монашество і миряни, а саме: єпархіальні Єпископи та місцеві Ієрархи, титулярні Єпископи, Глави чернечих конфедерацій, генеральні Настоятелі інститутів посвяченого життя і Настоятелі монастирів свого права, ректори католицьких університетів, церковних університетів і декани факультетів теології або канонічного права, які мають осідок у межах території Церкви, собор якої відбувається; ректори вищих семінарій. З кожної єпархії скликається одного з пресвітерів (священиків), приписаних до цієї єпархії, особливо парохів, одного з ченців або членів товариств спільного життя на подобу чернечих, а також двох мирян, хіба що статути визначають більшу кількість.

Хтось частіше та інтенсивніше, хтось рідше, але бере участь у житті парафії. Тому активна участь у всіх заходах, молитовних, євангелізаційних, просвітницьких та соціальних, які нам пропонує Свята Церква, є дуже і дуже важлива для кожного члена Церкви. Церква – духовна будівля, яка складається з духовних цеглин – вірних. Вірні ж, у свою чергу, можуть бути живими або «напівмертвими» цеглинами, пасивними членами цієї будівлі.

Яка роль кожного з нас у підготовці та проведенні Собору?

Найперше заохочуємо всіх Вас, дорогі друзі, молитовно супроводжувати цю прекрасну ініціативу Церкви – збиратися, щоб обговорити життя Церкви і виклики для неї на сьогоднішній день. Всі, хто читає ці рядки, помоліться одне «Отче Наш» і одне «Богородице Діво» в наміренні Церкви і Собору.

По-друге, важливо, щоб ніхто не був байдужим до життя Церкви і парафії. Тому, якщо у Вас є якісь пропозиції чи бажання для оживлення парафіяльного життя, подайте їх, щоби дійсно керівники Церкви і парафії змогли прикласти всіх зусиль для того, щоби кожен, хто приходить до парафіяльного храму, міг почуватися «як вдома».

По-третє, якщо Ви бачите якісь труднощі у парафіяльному житті і маєте якісь пропозиції, як їх вирішити, чи як покращити життя парафії – допоможіть своїми порадами чи практичними вказівками своєму пароху.

Церква, парафія – це наша родина, це наш дім. Ніколи не можна говорити погано про Церкву, як про третю Особу, бо Церква – це ми з Вами. Церква не помиляється, помилитися можуть її члени – ми з Вами, бо ми грішні.

Святі називали Церкву «Святою грішницею». Дивне визначення на перший погляд, але реально – свята, бо Христос заснував її і сказав «пекельні ворота її не подолають», а грішниця, бо складається з таких, як я з Вами, дорогі браття і сестри. Трапляються люди, які завзято критикують Церкву, парафію чи священиків, але які за довгі роки свого життя не зробили жодного кроку, щоб покращити життя чи діяльність Святої Церкви. А критикувати – то вже не так і важко, і зусиль прикласти не потрібно.

Любімо нашу Святу Матір Церкву, любімо наші парафіяльні спільноти, навчімося брати активну участь у парафіяльних заходах і так творити «єдину, святу, соборну і апостольську Церкву».

о. Йосафат Бойко, ВС
 вісник «Місіонери Слова» № 4(30) парафії Святих Кирила і Методія