Нове прочитання Лесі Українки в розмовах Блаженнішого Святослава з Оксаною Забужко

«7-8 клас — це такий вік, коли ще важко думати про глибинні екзистенційні теми. Мені дуже прикро, що саме в такому віці вперше доводиться з Лесею Українкою зустрічатися. Думаю, що та зустріч для мене була, можливо, невдалою. Чому? Ми читали про Українку, ми писали твори, ми змушені були читати «Лісову пісню». Але насправді ми не розуміли, що читаємо», - зазначає Блаженніший Святослав.

Для правильного розуміння писаного слова ми потребуємо провідників – дослідників творчості автора. Книга «Апокриф» дарує нам відразу двох: письменниця Оксана Забужко провадить читача літературними стежками творів Лесі Українки, наповненими боротьбою, жіночністю та гідністю, а Блаженніший Святослав – богословськими просторами, на яких підіймаються теми релігії, віри та її пережиття у щоденному житті.

«Діалоги творять культуру. Якщо ми кожен закриваємося, скажімо, лише у колі своїх приятелів, своїх однодумців, ми тоді не творимо культури — ми тоді її фрагментуємо. Я думаю, що справжня культура — це є широкий майданчик спілкування, отакий грецький ареопаг, де зустрічаються різні люди, які мають часами різну особисту історію, різний світогляд, різні переконання, але всі вони мають один одному що сказати», - зазначив про свій дует із письменницею Блаженніший Святослав.

Оксана Забужко ділиться про цей творчий тандем з боку літературознавчого: «Це безпрецедентна ситуація, коли духовна особа обговорює із особою світською герменевтику художнього тексту, творчість класичного автора з погляду теологічного. Це перевідкриття Лесі Українки. Ми з Блаженнішим зійшлися на необхідності цього перевідкриття».

Ведучи діалог, Блаженніший Святослав не уникає відвертих висловів на теми аж дуже світські – атеїзм, містифікація, фемінізм – повертаючи розмову в русло, що допомагає нам відкрити Лесю Українку як релігійну мислительку та пройти з нею шлях духовного пошуку.

Поверхневим сприйняттям творчості Лесі Українки «завдячуємо» радянському минулому, ідеологія якого підпорядковувала собі всю українську культурну спадщину та вела комуністичну пропаганду. З іншого боку, московська церковна цензура бачила у письменниці безбожницю і тому забороняла її твори. Як підсумок, «…ми отримали дівчинку в національному костюмі, фотографію …на 200-гривневій купюрі… інфантилізований, такий хатній, домашній, злегка поблажливий, якийсь такий дитячий, навмисне одитинений імідж», - гостро висловлюється Оксана Забужко, актуалізуючи потребу відкрити для себе Лесю Українку в сучасній незалежній державі.

Творчість письменниці продовжує будувати наших сучасників. Її поезія провокує зазирнути у глибини власного серця, щоб віднайти себе справжнього. Її творчість змінює нас зсередини, щоб ми, у свою чергу, змінювали світ.

Блаженніший Святослав підсумовує: «Тепер, коли я читаю її твори після років фахової богословської праці, — розумію, що Леся Українка має нам що сказати. Набагато більше, ніж ми можемо собі уявити. Вона часом використовує біблійні образи, щоби спровокувати християн, поміняти певний спосіб бачення того Бога, в якого ми віримо».

Відкрити для себе Лесю Українку через діалог інтелектуалів та дослідників її творчості запрошуємо в книзі «Апокриф: чотири розмови про Лесю Українку» Оксани Забужко та Блаженнішого Святослава.

Придбати книгу >>>

о. Іван Вихор,
Департамент інформації УГКЦ