Молитва прослави: молитися, як ангели

Дорогі в Христі брати і сестри, шановні слухачі!

У попередніх роздумах ми шукали відповіді на одне-єдине запитання: про що нам потрібно молитися? Якщо молитва – це розмова з Господом Богом, дуже відкрита, вільна, то ми хотіли зрозуміти, про що потрібно молитися. Власне, про зміст молитви ми почали говорити, порівнюючи її з дорогою.

Ми казали, що починати молитву слід з молитви подяки. Наступним кроком є молитва покаяння, перепрошення Господа Бога за наші гріхи і провини. Далі – молитва за потреби інших людей, яку ми ще назвали молитвою заступництва. А відтак настає момент, коли ми вже можемо представити Богові особисті потреби, болі та прохання.

Прослава Бога – передсмак вічності

У сьогоднішній передачі я хотів би говорити з вами про молитву прослави, яка, властиво, є п’ятим кроком, що завершує єдиний процес молитви, спілкування з Господом Богом. Молитва прослави є начебто вінцем нашої змістовної молитви. Коли ми прославляємо Господа Бога, то беремо участь у такому самому способі молитви, якою моляться на небесах ангели і святі. Вони безнастанно проставляють Господа Бога.

Прослава Господа Бога означає бути зачудованим, враженим величчю, добротою, близькістю до людини і світу нашого Бога-Творця і Спасителя. Коли ми бачимо перед собою велич краси, то, природно, вона викликає в нас захоплення. Коли прославляємо Господа Бога, тоді начебто вінчаємо все те, що можна говорити до Нього в молитві. Прославляючи Всевишнього, ми нібито вже більше нічого від Нього не хочемо, не просимо, а цілковито з Ним єднаємося. Молитва прослави означає оспівувати, проголошувати, робити знаними для всіх великі і славні діла Божі.

Прославляючи Господа Бога, ми вже тут, на землі, відчуваємо передсмак вічності. Бо наші потреби є тимчасовими і пов’язаними із земним життям. А молитвою прослави ми будемо єднатися з Господом Богом, спілкуючись із Ним, у вічності.

Способи прослави Бога: слова і вчинки

Є багато різних способів, як прославляти Господа Бога. Найкоротший і найпростіший – це вигук Його прослави «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь». Прославляти Господа Бога означає по-синівському ставитися до Нього. «Боже, я радію Тобою. Я тішуся, що Ти в мене є. Я славлю Тебе за те, ким Ти є. Я славлю Тебе не за те, що Ти мені дав, не за те, що я скористався Тобою, а я славлю Тебе задля Тебе самого. Тішуся, що можу бути з Тобою і у Твоїй присутності».

Славити Господа Бога означає робити видимими Його діла навіть у цьому, дочасному, житті. У молитві «Отче наш» маємо одне із таких прохань: «Нехай святиться ім’я Твоє». Цими словами ми звертаємося до нашого Небесного Отця. Святий Григорій Великий, папа, говорив, що змістом цих слів «нехай святиться ім’я Твоє» є вияв у нашому житті святості, величі і слави нашого Бога.

Наші щоденні добрі вчинки – прослава Бога

Бог прославляється тоді, коли ми, Його діти, вповні та по-справжньому живемо як християни. Бог прославляється у святих своїх тоді, коли ці святі свідчать усьому світові про велич і святість їхнього Бога. Тож молитва прослави з нашого лише спілкування з Богом переходить в наше особисте свідчення. Молитва прослави поєднує наше спілкування з Богом із нашим особистим щоденним життям. Христос каже до своїх учнів такі слова: «Нехай ваше світло ­– тобто вчинки – світять серед людей, щоб вони, бачивши ваші добрі діла, прославляли Отця вашого, який є на небі». Отже, ми прославляємо Господа Бога не лише своїми словами, співом, радістю, можливо, захопленням, а й щоденними добрими вчинками. Цікавим у цій фразі є те, що, коли сторонні люди бачать добрі діла християн, вони прославляють не нас, людей, а Отця нашого, який є на небі. Це означає, що християнин особистим життям робить видимим спосіб життя та існування, спосіб дії нашого Бога перед іншими людьми.

Часто, коли ми чинимо діла милосердя для іншої особи, вона відчуває, що не так ми, люди, а сам Господь Бог про неї подбав, згадав і послав до неї людину, яка їй допоможе в час найбільшої потреби, у ту хвилину, про яку, крім цієї особи, знав лише Господь Бог.

Прослава Бога – вінець особистої молитви

Прослава Господа Бога повинна бути вінцем особистої молитви в нашому щоденному житті. Молитвою прослави весь наш молитовний шлях, усе наше спілкування з Богом, його зміст, перетворюються на особисте свідчення. Наша молитва немовби втілюється в особисте життя. Каже святий апостол Павло: «Прославляйте Господа Бога у вашому тілі, у ваших ділах, у ваших сім’ях, у ваших вчинках». А з іншого боку, іноді картає тих, які себе називають віруючими. Бо, коли хтось називає себе віруючим, християнином, а не живе згідно зі своєю вірою, то таким чином зневажає того Бога, віру в якого проголошує.

Тож нехай прослава Бога – як вінець нашої з Ним розмови в молитві, як свідчення особистого життя – буде вінцем нашого спілкування з Творцем. Бо каже святий Іриней Ліонський, що славою Божою є вповні жива людина. Нехай прославлений буде Господь Бог через життя і свідчення своїх дітей.

† Святослав