9 аргументів Блаженнішого Святослава про необхідність капеланського служіння у в’язниці

- Присутність священика серед ув’язнених та тих, хто працює в пенітенціарній службі є необхідною умовою, аби злочинець міг справді віднайти свою гідність, міг пережити особисте навернення, міг повернутися з ув’язнення гідною людиною і більше не чинити злочину.

- Капелан є необхідний не тільки ув’язненим, а й тим, які працюють з в’язнями, аби можна було реально допомогти їм стати кращими, а з іншого боку, ще для того, аби ті, хто працюють з в’язнями й відповідають за них, мали необхідні якості, аби залишатися людиною, часами в не людських обставинах.

- Мистецтво в’язничного капелана, як душпастиря, полягає в тому, що найперше він не повинен цікавиться за що і чому особа потрапила за грати. Бо коли зближаємося із ув’язненим і знаємо наперед про його злочини, то це заважає бути свідком присутнього поруч милосердного Бога.

- Інше завдання в’язничного капелана – вміти слухати. Бо дуже часто, як ми знаємо в тій несправедливій системі, людина немає перед ким вилити свою душу, немає того, хто би справді звернув увагу на неї як на людину і поцікавився нею, її біллю

- Капелани кажуть, що аби слухати, то потрібно упокорити себе перед в’язнем. Бо дуже непросто слухати такого типу історії, не легко увійти в біль і страждання цієї душі і свідчити їй присутність там живого Бога.

- Капелани, які приходять до ув’язнених, усім своїм єством відчувають присутність Бога поруч ув’язненого. Багато хто говорить, що вони стали свідками чудес навернення. Через служіння капелана людина справді може змінити своє життя завдяки видимій дії Божественної благодаті.

- Те, що людина не може змінити (чи сам ув’язнений, чи та система, чи наглядач) може змінити Господь. Один з наших капеланів свідчив, що цю красу переміни людського серця повинна побачити вся Церква. «Я так хотів, щоби зі мною прийшли інші...прийшло те суспільство зрештою, яке повинно зблизитися з цим ув’язненим», - ділився якось в’язничний капелан.

- Нажаль, часто суспільство відкидає цих людей, не дає їм шансу. Але Господь ніколи нас не відкидає. Як ми чуємо в притчі про блудного сина, Господь завжди чекає на свого блудного сина з розпростертими обіймами. Він готовий перший вийти йому на зустріч, обійняти і повернути йому гідність синівства.

- Капелан – самою своєю присутністю привносить в цю несправедливу, жорстоку, часто нелюдську ситуацію, де панують хижі закони кримінального світу, Боже світло. Тому до того світла так тягнуться ці спраглі душі, які його так потребують.

Департамент інформації УГКЦ