У Львові відбудеться Міжнародна наукова конференція до 400-ліття Василіанського чину

Співорганізаторами Конференції є Василіанський чин святого Йосафата та Український католицький університет. Захід проводитиметься під патронатом Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава.

Конференція відбудеться в місті Львові, на вулиці Листопадового чину, 6 (Будинок вчених).

Програма конференції різнопланова і стосується різних аспектів історії, життя й діяльності Василіанського чину в різні історичні епохи. Передбачена й духовно-літургійна та культурна складова. Із детальним розкладом конференції (можливі деякі зміни) можна ознайомитись тут.

Для участі в конференції необхідно зареєструватися і заповнити анкету, подану на сайті провінції Найсвятішого Спасителя в Україні за цим посиланням.

Департамент інформації УГКЦ

Додаток:

У 2017 році минає 400 років від того часу, коли 19-26 липня 1617 р. у своєму родинному маєтку Новгородовичі (сьогодні в Білорусі) митрополит Йосиф (Велямин Рутський, 1574-1637) зібрав перший собор чернецтва Унійної Церкви, що започаткував реформу монастирів київської традиції, об’єднавши їх у «Віленську конгрегацію Пресвятої Тройці» Чину святого Василія Великого (Ordo Sancti Basilii Magni). Своєму інституційному становленню і духовній формації Чин також завдячує святому Йосафатові (Кунцевичу, 1580-1623), мученицька смерть якого увиразнила потребу відновлення єдності Христової Церкви, «щоб усі були одно». Західний тип централізації, засвоєння богословської й інтелектуальної спадщини латинського християнства та інтеґральний зв’язок з Римським Апостольським престолом (кодифіковані Замойським синодом 1720 р. і генеральними капітулами) відтоді стали однією з основ ідентичності василіан, пов’язаних з Берестейською церковною унією. Спираючись на духовну спадщину святого Василія Великого (329-379) і традиції руського монашества Володимирового Хрещення, Василіанський чин продовжував плекати ключові елементи етосу східного чернецтва – слов’янсько-візантійський обряд, аскезу, життя у спільноті, строгі покутні практики тощо. Водночас під впливом процесів окциденталізації Чин засвоював реформаторські імпульси посттридентського Рима, творчо інкультуруючи життєдайні складові латинської традиції в східнохристиянський контекст Унійної Церкви. Протягом XVII–XX ст. василіани, завдяки своєму активному заангажуванню в єпархіальне управління, парафіяльне душпастирство, місійну діяльність, видавничу, наукову та освітню сфери, стали духовною елітою Київської унійної митрополії (а пізніше й Греко-Католицької Церкви). Так само вони відіграли виняткову роль у культурному й суспільному житті білоруського й українського, а також литовського, польського, румунського, словацького, угорського та інших народів Центрально-Східної Європи і Нового Світу.

400-літній ювілей Василіанського чину святого Йосафата є доброю нагодою для критичного переосмислення його історичного розвитку, з’ясування богословських, канонічних і соціокультурних джерел формування василіанського благочестя і, в ширшому контексті, цілісної харизми Чину. Міжнародна наукова конференція, організована Чином святого Василія Великого за підтримки Українського католицького університету, покликана в міждисциплінарному ключі, із залученням сучасних дослідницьких методів, розглянути найважливіші події, феноменологічні процеси та харизматичні постаті в історії Василіанського чину. Це завдання зумовило вибір основної тематики нашого наукового форуму. Під час п’яти сесій провідні фахівці з України, а також Білорусі, Канади, Литви, Німеччини, Польщі й США, обговорюватимуть: головні аспекти генези Василіанського чину і, зокрема, реформу Йосифа (Велямина Рутського); діяльність священномученика Йосафата (Кунцевича) та поширення його культу; мартирологію василіан XIX–XX ст.; особливості організаційної структури і внутрішнього життя Чину; служіння василіян у культурній і суспільних сферах; інституційну заангажованість Василіанського чину в життя Київської митрополії, Греко-Католицької та, ширше, Вселенської Церкви.

Сподіваємося, такий формат конференції допоможе самим василіанам краще пізнати своє минуле, усвідомити специфіку сучасного етапу свого розвитку та виробити напрямні для формування актуальної моделі монашества й проголошення Євангелія в модерному світі через проповідь Слова Божого, душпастирство, наукову й публічну просвітницьку діяльність. Водночас ювілейний форум увиразнить значення духовної спадщини Чину святого Василія Великого для самої Української Греко-Католицької й інших Церков київської традиції, а також приверне увагу ширшого суспільного загалу до поважного внеску василіан у європейську культуру.