«Це ще не кінець. Зло ніколи не має за собою останнього слова», – ієрм. Лука Михайлович

Про те, як християнину реагувати на трагедії війни та на що внутрішньо спиратися у непростий час, розповів ієромонах-студит Лука Михайлович у програмі «Бути певним у непевному завтра» 9 квітня на «Живому телебаченні» та радіо «Воскресіння». Отець Лука поділився порадами, як залишатися емоційно стійкими у часи таких страшних трагедій і випробувань. Отець Лука Михайлович на початку розмови розповів, як особисто переживає час війни та закликав радуватися посеред скорбот і викликів. Він додав, що сьогодні не час скиглити, а потрібно триматися.

Злочини проти людяності, які здійснюють російські загарбники над українцями, зокрема в Бучі, Ірпені та Гостомелі, приносять за собою безмежний біль, який оселився у серці кожного українця. Про те, як християнину реагувати на це зло, яке прийшло на українську землю, о. Лука пояснив: «Звичайно, що ми не можемо бути байдужі. І напевно, ми б не були людьми, якби в нас не холола кров від того всього. Мені здається, що ми пройшли у цьому страшному нелюдському двобої якийсь рубікон у Бучі. Я переконаний, що це священна війна, бо ми захищаємо свою землю. Вона є священною війною за гідність, за нашу незалежність. Також, напевно, за якимсь неймовірним Божим допуском відбувається щось страшне, але, з іншого боку, Бог, думаю, приймає жертву українців для того, щоб відкрити якийсь новий етап нашого життя. Видно, це було потрібно для нашого досвіду».

На запитання, чому Бог допускає такі трагедії, о. Лука відповів, що люди не зможуть дати відповідь на це: «Вся логіка стосунку Бога і людини має якийсь глибокий прихований сенс. Я думаю, відповідь на це питання дасть майбутнє, дасть історія і остаточно дасть Бог». Він переконаний, що «у серцевині цього болю відкривається якийсь пасхальний досвід». Але священник запевнив, що слід довіряти це Богові, бо Він краще знає, що нам потрібно.

Роздумуючи про внутрішню опору в час війни, о. Лука підбадьорює: «Це ще не кінець. Зло ніколи не має за собою останнього слова». Допомагає священнику молитва і люди, які передають промінці надії: «Тримаймося за руку Христа! Він є завжди поруч». Безумовно, в цей час багато українців відчували такі емоції, як ненависть та гнів, на що о. Лука сказав, що це цілком природні відчуття, адже людина не може бути каменем, вона має емоції та почуття. Проте він зазначив, що «віра дає силу стати понад це все», тому треба пильнувати свій психологічний стан. На це, за його словами, потрібен час і Божа ласка: «Тому відкриваймо для себе цей час також як час надії. Час, коли Бог відкриє для нас нову сторінку не тільки в житті нашого народу, а й в особистому досвіді».

Департамент інформації УГКЦ