Блаженніший Святослав до українських школярів у Філадельфії: «Я вас заохочую щиро любити свої звичаї, мову, берегти свою християнську віру»

«Господь є правдивий. Він дотримується всіх своїх обіцянок! Адже Всевишній нас любить і хоче добра для нас. Тому так важливо, щоб усе те, що ми вчимо у школах, зокрема через вивчення свого коріння, було дорогою до особистої зустрічі з нашим Небесним Отцем. Якщо ви знайдете Його, то знайдете все, а якщо Ви його не знайдете, то втратите все, що тепер маєте. Тому я вас заохочую глибоко любити свої звичаї, культуру, мову, а також знайти і полюбити найбільший скарб, який має наш народ, — це наша християнська віра», — такими словами звернувся духовний лідер греко-католиків до старшокласників.

Він запевняє, що нашою «точкою опори» є передусім Господь, бо на Нього завжди можна опертися, особливо в сучасному швидкоплинному світі.

«Знаєте, коли ви почали співати пісню “Годі, браття, сумувати”, то я відразу згадав одну розповідь. Якось, коли я відвідував нашу парафію Святого Миколая в Торонто, одна пані розказала мені історію про патріарха Йосифа Сліпого. Вона прийшла до нього, коли він перший раз приїхав до Торонто, після свого звільнення з ув’язнення. Тоді вона була трішки старшою від вас, — звернувся до учнів середніх класів Блаженніший Святослав і продовжив: — Пані промовила до нього: “Знаєте, ваше блаженство, вас так мучили, били та переслідували. Я щодня плачу з образи за нашу Україну, за її страждання і біль”. Він на неї подивився і відповів: “А я не плачу”. “А чому?” — запитала вона. “Як би я плакав і щось виплакав, то я би плакав і вдень, і вночі. А так годі плакати і сумувати, треба працювати і боротися», — підкреслив Глава Церкви та подякував учням за їхні старання.

І згодом додав: «І от коли ви почали співатися пісню “Годі, браття, сумувати”, то мені ці слова патріарха відразу пригадалися. Адже тепер Україна теж плаче, спливає кров’ю. Такі діти, як ви, на Сході України не можуть спокійно вчитися в школі, бо чують, як падають бомби. Проте не треба сумувати. Нам потрібно працювати і вчитися. І те, що ви приїжджаєте до школи, вчите історію, культуру і мову України, означає, що ви боретеся. Ви боретеся за те, щоб Україна була. Бо поки буде мова, буде наша Україна живою, хоч би де ми були у світі».

«Вони співають як соловейки!» — із захопленням поділився враженнями від почутого співу маленьких школяриків Блаженніший Святослав. Ба більше, він висловив слова глибокої вдячності їхнім батькам за палку любов до своїх дітей та їх вчителям за плідне виховання, а особливо за гарний спів та відчуття ритму.

Департамент інформації УГКЦ