Відійшли у вічність о. Йосафат Воротняк, ЧСВВ та о. Ісидор Іван Патрило, ЧСВВ

Вівторок, 28 жовтня 2008, 14:39

22 жовтня 2008 року в м.Кулі (Сербія), після важкої недуги, на 61-му році життя відійшов до вічності о. Йосафат Воротняк, ЧСВВ, – відомий в Україні та за її межами проповідник, невтомний місіонер та письменник. Павло Воротняк народився 6 липня 1948 року у селі Брезік (тепер – Боснія і Герцеговина) в греко-католицькій родині української діаспори. 1965 року вступив до новіціяту Отців Василіян у Кулі, взявши монаше ім’я Йосафат, наступного року склав перші чернечі обіти, а у 1974-му – довічні. Філософсько-богословські студії здобував у Римі, де 29 червня 1975 року отримав священичі свячення з рук Папи Павла VI у ватиканській базиліці Святого Петра. Після здобуття у 1977 році ліценціату зі східного богослов’я у Східному Папському Інституті в Римі, повернувся на батьківщину, де проводив душпастирську діяльність. В період переслідування Церкви в Україні був зв’язковим між місцевими василіянами та Головною Управою Чину в Римі, відвідуючи Радянський Союз у статусі «туриста із союзної республіки Югославія». Перебуваючи у Римі, неодноразово проповідував українською мовою на хвилях Ватиканського Радіо. 1992 року настоятелі скерували о. Йосафата в Україну. Спочатку він працював як Магістр та помічник Магістра новиків у Крехівському монастирі. У 1994-1997 роках був настоятелем василіянського монастиря в Червонограді на Львівщині. У Червонограді був директором ліцею для хлопців при монастирі, тісно співпрацював з місцевими школами в ділянці виховання, організовував духовні вечори. У тому ж періоді розпочав активну проповідницьку діяльність, відвідуючи з місіями різні села, несучи людям Боже слово. У 1997 році о.Йосафата призначено парохом церкви святого Андрія у Львові. Короткий час він очолював катехитичну комісію Львівської Архиєпархії УГКЦ. Від 1997 до 2005 року був головним редактором часопису «Місіонар». У 2004 році став настоятелем василіянського монастиря у Бороняві на Закарпатті, де присвятив свої труди будівництву монастирського комплексу та співпраці з парафіями Мукачівської Греко-Католицької єпархії. За час свого 33-літного священичого служіння о.Йосафат Воротняк вчинив дуже багато для того, щоб поширювати Боже царство на землі, а добрий спогад про нього зберігають численні люди, яким він допомагав молитвою, порадою, духовним повчанням та благословенням.

27 жовтня 2008 року у Брюховичах біля Львова, у василіянському монастирі святого Йосифа, на 89 році життя упокоївся в Бозі отець Ісидор Іван Патрило, ЧСВВ, вислужений Протоархимандрит. Іван Патрило народився 30 листопада 1919 року у м. Судова Вишня на Львівщині. Навчався у Місійному Інституті ОО Василіян в Бучачі, а 30 серпня 1933 року, маючи 14 років, вступив до Чину Святого Василія, у якому 27 квітня 1941 року склав довічні обіти. Філософсько-богословську освіту здобував у Василіянському студійному домі в Кристинополі (тепер – м. Червоноград) та в Празі. У 1942 році арештований гестапівцями в Празі разом з іншими співбратами з Василіянського Чину та вивезений на примусові роботи до вугільних копалень в Оломовці, де 2 травня 1942 отримав священичі свячення. Душпастирював серед українських католиків у Німеччині (1944-1947), Англії (1947-1948) та Аргентині (1949-1955). У 1955 році о. Ісидора призначено Генеральним економом Василіянського Чину святого Йосафата, у 1962 р. – Генеральним секретарем. У 1976 році його обрано Протоархимандритом, і це служіння він виконував до 1996 року. Отець Ісидор Патрило, ЧСВВ був членом редакційної комісії для підготовки нового перекладу Святого Письма на українську мову, директором Римського василіанського видавництва «Записки ЧСВВ» та «Української духовної бібліотеки». Очолював літургійну комісію, яка виконала український переклад Молитвослова та інших богослужбових текстів. Також був радником Священної Конгрегації для Східних Церков. Брав участь у комісії для підготовки Кодексу Канонів Східних Церков. Отець Ісидор Патрило також є відомим науковцем, автором праць з історії української Церкви. У 1944 році захистив докторську дисертацію на тему «Педагогія Київської Академії 1631-1817» в Празі, у 1953 році – докторську дисертацію у Папському Інституті святого Томи в Римі на тему «Петро Могила і його Академія. Причини до студій про знання і поширення св. Томи в Україні», а у 1961 – докторат з канонічного права у Папському Лятеранському Університеті. Після закінчення свого протоархимандричого служіння, о. Ісидор Патрило перебував у Генеральному Домі ОО. Василіян у Римі, де допомагав своєму наступникові та продовжував наукову діяльність. Від 2006 року перебував у монастирі святого Йосифа в Брюховичах. Вічна їм пам’ять!

За матеріалами "Радіо Ватикан"